ПОСТАНОВА
Іменем України
27 січня 2020 року
Київ
справа №813/1430/15
касаційне провадження №К/9901/27545/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 (суддя Мартинюк В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 (головуючий суддя - Сапіга В.П., судді: Левицька Н.Г., Хобор Р.Б.) у справі № 813/1430/15 (876/5308/15) за позовом Приватного підприємства «Євротерм-Львів» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство «Євротерм-Львів» у березні 2015 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2015 № 0000382201 та № 0000372201.
На адресу Львівського окружного адміністративного суду від Приватного підприємства «Євротерм-Львів» надійшло клопотання про часткове закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 20.03.2015 № 0000382201 повністю, а саме - щодо визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 85299,00 грн., а також податкового повідомлення-рішення від 20.03.2015 № 0000372201 в частині, а саме - в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 305488,53 грн.
В обґрунтування правових підстав для задоволення вказаного клопотання Приватне підприємство «Євротерм-Львів» посилалося на пункт 3 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017). У свою чергу, мотивуючи фактичні підстави для задоволення такого клопотання позивач вказував на досягнення примирення сторін в цій частині позовних вимог, у зв`язку з виконанням передбачених пунктом 2 підрозділу 92 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України умов.
Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.04.2015 закрив провадження у справі №813/1430/15 (876/5309/15) в частині позовних вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 20.03.2015 №0000382201 та №0000372201 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 381860,00 грн.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.10.2015 залишив ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 без змін.
Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 та ухвалити судове рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 20.03.2015 № 0000382201 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 14074,00 грн., а також податкового повідомлення-рішення від 20.03.2015 № 0000372201 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 109559,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 2 підрозділу 92 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на тому, що сторонами у цій справі частково досягнуто компромісу в частині щодо визначення у податковому повідомленні-рішенні від 20.03.2015 №0000382201 грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 14074,00 грн. та щодо визначення у податковому повідомленні-рішенні від 20.03.2015 №0000372201 грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 109559,00 грн., що підтверджується відповідним рішенням Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 06.04.2015 № 5712/13-50-22-02-10-104. Відтак, суди попередніх інстанцій неправильно визначили частину позовних вимог, провадження щодо яких підлягало закриттю.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками зафіксованих актом перевірки від 23.02.2015 № 152/13-50-22-02-17/33532913 порушень Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області 20.03.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:
№ 0000372201 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 9522929,00 грн. за основним платежем та в сумі 2380732,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0000382201 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 85299,00 грн. за основним платежем та в сумі 21325,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивачем 26.03.2015 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25.12.2014 № 63-VІІІ подано заяву про досягнення податкового компромісу щодо нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2015 № 0000382201 грошових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 85299,00 грн. за основним платежем, а також щодо нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2015 №0000372201 грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 305488,53 грн. за основним платежем.
При цьому, судами встановлено, що Приватним підприємством «Євротерм-Львів» здійснено сплату 5% від зазначених сум грошових зобов`язань (в сумі 4264,95 грн. (85299,00 грн. х 5%) та в сумі 15274,43 грн. (305488,53 грн. х 5%) платіжними дорученнями від 27.03.2015 № 442 та № 443.
Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області рішенням від 06.04.2015 № 5712/13-50-22-02-10-104 погодила застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 20.03.2015 №0000382201 в частині визначення грошових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 14074,00 грн. за основним платежем та по податковому повідомленню-рішенню від 20.03.2015 №0000372201 в частині визначення грошових зобов`язань з податку на прибуток у в сумі 109559,00 грн. за основним платежем.
Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2015 №0000382201 щодо визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 85299,00 грн. за основним платежем та податкового повідомлення-рішення від 20.03.2015 № 0000372201 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 305488,53 грн. за основним платежем, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що достатнім для застосування процедури досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов`язань у порядку, передбаченому пунктом 2 підрозділу 92 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, є подання відповідної заяви податковому органу, а також сплата 5% суми податкових зобов`язань від визначеної у намірі про досягнення компромісу суми. Також суди вказали, що Податковим кодексом України не передбачено повноважень у податкового органу щодо відмови у застосуванні податкового компромісу при виконанні платником податку вищезазначених вимог.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) провадження у справі закривається, якщо сторони досягли примирення.
Згідно з частиною третьою статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.
Відповідно до частини другої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) сторони можуть примиритися протягом всього часу судового розгляду або заявити клопотання про надання їм часу для примирення.
У відповідності до частини третьої статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Системний аналіз вищезазначених положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішен