ПОСТАНОВА
Іменем України
14 січня 2020 року
Київ
справа №826/9925/14
касаційне провадження №К/9901/5031/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Бєлова Л.В., Гром Л.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ті Ел» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У липні 2014 року Товариство звернулося до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2014 № 47826552208 та № 47726552208.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки Товариство має усі необхідні первинні бухгалтерські документи, які дають йому право на формування валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Радіант-Сервіс». Також Товариство послалося на те, що оскільки Інспекція не надала доказів ухвалення судом обвинувального вироку відносно посадових осіб зазначеного контрагента, то відсутні законні підстави вважати доведеним факт спрямованості правочинів, укладених між Товариством та ТОВ «Радіант-Сервіс» у спрощеній формі відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, на порушення публічного порядку, оскільки пояснення ОСОБА_1 , зафіксовані у протоколі допиту, є лише одним із засобів доказування у кримінальній справі.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 28.10.2014 у задоволенні позову відмовив повністю.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Радіант-Сервіс» мали реальний характер, з урахуванням того, що ТОВ «Радіант-Сервіс» не мало ані трудових, ані виробничих можливостей для виконання відповідного обсягу робіт.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 02.04.2015 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення від 04.04.2014 № 47826552208 та № 47726552208.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подані Товариством докази підтверджують вчинення ним дій, спрямованих на реальне виконання умов укладених з ТОВ «Радіант-Сервіс» угод, зокрема, отримання і надання послуг оплата їх вартості, використання їх у подальшій господарській діяльності з третіми особами.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.04.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Радіант-Сервіс» не підтверджуються представленими документами, з огляду на пояснення громадянина ОСОБА_1 (який у періоді, що перевірявся, значився директором та засновником ТОВ «Радіант-Сервіс»), зафіксовані у протоколі допиту, а також зважаючи на те, що стан платника ТОВ «Радіант-Сервіс» - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Радіант-Сервіс» було анульоване 16.05.2011 у зв`язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.01.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 14.01.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Радіант-Сервіс» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, результати якої були оформлені актом від 03.03.2014 № 197/26-55-22-08/35920027, за висновками якого встановлено порушення Товариством вимог: пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року н суму 148125,00 грн.; вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 118500,00 грн. (у тому числі: за лютий 2011 року - 108100,00 грн., за березень 2011 року - 10400,00 грн.).
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що в ході проведення позапланової документальної невиїзної перевірки встановлено взаємовідносини Товариства з ТОВ «Радіант-Сервіс», фінансово-господарська діяльність якого здійснювалась поза межами правового поля без досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, оскільки: згідно протоколу допиту свідка від 29.02.2012 громадянин ОСОБА_1 (який у періоді, що перевірявся, значився засновником та директором ТОВ «Радіант-Сервіс»), повідомив, що він зареєстрував зазначене товариство на своє ім`я за винагороду на прохання свого дальнього родича, без мети здійснювати будь-яку діяльність від імені зазначеного суб`єкта господарювання, установчих документів та печатки зазначеного товариства у його розпорядженні ніколи не було, звітних документів він ніколи не готував та не підписував, бухгалтерській документи підписував виключно за грошову винагороду., фінансово-господарську діяльність від імені цього товариства не здійснював та нікого не уповноважував на вчинення таких дій, ніяких пославок товарів, робіт чи послуг від імені зазначеного товариства не здійснював; стан платника ТОВ «Радіант-Сервіс» - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Радіант-Сервіс» було анульоване 16.05.2011 у зв`язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням. При цьому, податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт від імені ТОВ «Радіант-Сервіс» були підписані саме ОСОБА_1 .
На підставі вказаного акта перевірки Інспекція 04.04.2014 прийняла податкові повідомлення-рішення: № 47826552208, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 148125,00 грн., з яких 148125,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 47726552208, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 10401,00 грн., з яких 10400,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України, згідно з пунктом 44.1 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та звед