ПОСТАНОВА
Іменем України
27 січня 2020 року
м.Київ
справа №2040/5325/18
адміністративне провадження №К/9901/20071/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (судді: Спаскін О.А., Присяжнюк О.В., Любчич Л.В.) у справі №2040/5325/18 за позовом Малого підприємства «Агробуд» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Мале підприємство «Агробуд» (далі - позивач, МП «Агробуд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач 1, ГУ ДФС у Харківській області), Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач 2, Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 жовтня 2016 року №0001761402, від 14 лютого 2018 року №00000401411 та №0000041141.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2016 №0001761402 в повному обсязі, податкового повідомлення-рішення від 14.02.2018 №00000401411 на суму 865166,25 грн, податкового повідомлення-рішення від 14.02.2018 №00000411411 на суму 29 897 грн та ухвалено нове, яким позов в означеній частині задоволено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та залишити в силі рішення першої інстанції про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ НВФ «ЕКОСТАР МК ЛТД», ТОВ «РЕД АЛЕРТ», ТОВ «ФЕБРИС», TOB «ХСК СТЕНДПРО», ТОВ «МЕРГУС», ТОВ «КРОН ЖТФ», ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ» та ТОВ «ГРАН БУТІК», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі направлення від 09.09.2016 №459 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку МП «Агробуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «ГРАН БУТІК» за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, за результатами якої складено Акт від 23.09.2016 №1384/20-23-14-02/22623210.
В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення платником податків підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст.198,п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 45 282 грн.
05 жовтня 2016 року Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на підставі вищевказаного акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001761402, яким збільшено МСП «Агробуд» суму грошового зобов`язання з ПДВ на 56602,50 грн, з яких податок - 45282,00 грн, штрафна санкція - 11320,50 грн.
Також, на підставі направлення від 17.01.2018 головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку МП «Агробуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «РЕД АЛЕРТ» за грудень 2015 року, ТОВ «ОПТЕХІМ-2015» за грудень 2015 року, ТОВ НВФ «ЕКОСТАР МК ЛТД» за жовтень 2015 року, ТОВ «ФЕБРИС» за листопад 2016 року, TOB «ХСК СТЕНДПРО» за травень 2017 року, ТОВ «КРОН ЖТФ» за липень, серпень 2017 року, ТОВ «МЕРГУС» за січень 2017 року, ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ» за серпень 2017 року та подальшому ланцюгу постачання.
В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст.198,п.201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 693 120 грн.
14 лютого 2018 року ГУ ДФС у Харківській області на підставі вищевказаного акта перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення: №00000401411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 866400 грн, з яких податок - 693 120 грн, штрафна санкція - 173 280 грн; та №00000411411, яким зменшено позивачу розмір від`ємного значення ПДВ на суму 49 442 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення, оскільки дійшов висновку, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у періодах, що перевірялися, та нарахування на їх підставі грошового зобов`язання є обґрунтованими.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що викладені в Актах перевірки висновки податкового органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а, відтак, винесені на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в оскаржуваній частині.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та