У Х В А Л А
21 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/307/19
Провадження № 11-618заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула заяву ОСОБА_1 про розгляд справи за його позовом до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2019 року в судовому засіданні у режимі відеоконференції,
У С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Президента України, у якому просив:
- зобов`язати відповідача надати суду документи, які начебто були підставою для незаконного видання ним наказу про присвоєння класного чину державного радника юстиції 2 класу Жученку О. Д. - прокурору Одеської області;
- прийняти рішення про проведення розслідування і встановлення посадових осіб, якими було виконано подання Президента України на присвоєння класного чину державного радника юстиції 2 класу Жученку О. Д. - прокуроруОдеської області для подальшого притягнення їх до передбаченої його величчю Законом відповідальності;
- визнати Указ Президента України від 08 травня 2019 року № 205/2019 про присвоєння класного чину державного радника юстиції 2 класу Жученку О. Д. незаконним;
- скасувати визнаний незаконним Указ Президента України від 08 травня 2019 року № 205/2019 про присвоєння класного чину державного радника юстиції 2 класу Жученку О. Д.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою
від 05 червня 2019 року відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження за його позовом.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить
скасувати ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
від 05 червня 2019 року та постановити нове рішення про задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 вересня 2019 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 16 жовтня 2019 року призначила її до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
При цьому від ОСОБА_1 до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява про розгляд цієї справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Підставою для розгляду справи за його участю в режимі відеоконференції заявник зазначає надання ним письмових пояснень до апеляційної скарги, які він бажає навести під час судового розгляду.
Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Екбатані проти Швеціїї" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
Крім того, ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Varela Assalino contre le Portugal" щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення від 25 квітня 2002 року). У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права, а саме тлумачення норм Цивільного кодексу.
ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.