У Х В А Л А
15 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 696/1693/15-ц
Провадження № 14-737цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О.С.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрокомплекс", треті особи: відділ Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янського районного управління юстиції у Черкаській області, про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрокомплекс" на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2017 року, та
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, до Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрокомплекс" (далі - ДСП "Агрокомплекс"), треті особи: відділ Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янського районного управління юстиції у Черкаській області, про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,6000 га, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області.
16 вересня 2010 року вона передала зазначену земельну ділянку в оренду ДСП "Агрокомплекс" строком на 5 років.
11 серпня 2015 року вона направила відповідачу листа про те, що не має наміру у подальшому продовжувати дію договору оренди землі, однак підприємство по закінченню строку дії договору оренди продовжує користуватись її земельною ділянкою та відмовляється у добровільному порядку повернути цю земельну ділянку з тих підстав, що державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки було проведено не у 2010 році, а у 2013 році, тому договір оренди землі діє до 2018 року.
Посилаючись на те, що строк дії договору оренди землі сплив у 2015 році, а також на те, що відповідач незаконно утримує у себе зазначену земельну ділянку, ОСОБА_1 просила визнати договір оренди землі припиненим з 16 вересня 2015 року та зобов`язати відповідача повернути їй спірну земельну ділянку.
Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 22 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір оренди землі припиненим з 16 вересня 2015 року та зобов`язано ДСП "Агрокомплекс" повернути земельну ділянку ОСОБА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що договір набирає чинності під час державної реєстрації, укладення якого вже відбулося, проте така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору. Моментом укладення спірного договору оренди землі є 16 вересня 2010 року, а строк дії договору згідно з його умовами становить 5 років і відповідно кінцевий термін його дії - 16 вересня 2015 року. Отже, спірний договір оренди землі припинив свою дію і відповідач, як орендар не реалізував належним чином своє право на продовження орендних правовідносин щодо земельної ділянки позивачки.
У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ДСП "Агрокомплекс" на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2017 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що в оскаржуваних судових рішеннях не відображено правову позицію та заперечення відповідача по суті спору. На думку заявника, суди не врахували, що положеннями укладеного договору оренди землі передбачено початок його перебігу строку оренди з моменту державної реєстрації, тобто з серпня 2013 року. Крім того, заявник наголосив, що ДСП "Агрокомплекс" продовжувало користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору та заявляло про намір скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, тому суди незаконно визнали оспорюваний договір припиненим.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року, яким ЦПК України викладений у новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 403 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного. Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 09 грудня 2019 року передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої та п`ятої статті 403 ЦПК України, посилаючись на те, що ухвалити судове рішення у цій справі без уточнення правової позиції, викладеної раніше у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) є неможливим, а справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходила із того, що частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).
Відповідно до статі 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".
За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин - 2010 рік) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Факт державної реєстрації договору оренди, згідно з пунктами 12-13 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, чинним на час укладення договору оренди земельної ділянки, мав бути засвідчений підписом уповноваженої особи і печаткою уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування, а також підтверджений занесенням відповідного запису до книги записів державної реєстрації договорів оренди землі.