Постанова
Іменем України
23 січня 2020року
м. Київ
справа № 457/1485/13-к
провадження № 51-4881км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Скобунова В.М.,
захисника Мицика О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 19 жовтня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150140000284, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Стебника Львівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Трускавецького міського суду Львівської області від 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та виправдано його у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 24 травня 2013 року о 06:00, перебуваючи на подвір`ї будинку АДРЕСА_2, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно здійснив один постріл в ділянку лівої клубної кістки з пристрою для відстрілу гумовими кулями "Вій" кал. 9 мм № НОМЕР_1 ОСОБА_2, внаслідок чого заподіяв останньому легке тілесне ушкодження, що викликало короткочасний розлад здоров`я.
Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України - як умисне нанесення тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року вирок міського суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому посилається на те, що допущені судом першої інстанції, а в подальшому й апеляційним судом, однобічність та неповнота судового розгляду призвели до невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування судом кримінального закону, оскільки судами неповно встановлено обставини, які мають значення для встановлення істини. Також, посилається на те, що судами не надано оцінки доказам, які безпосередньо вказують на вину виправданого. Зокрема, на думку прокурора, суд безпідставно вказав на те, що показання потерпілого та його матері - ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є суперечливими, при цьому не зазначив в чому полягають суперечності та висновки свої з цього приводу не мотивував. Також прокурор не погоджується з висновками суду про те, що матеріалами наявними у кримінальному провадженні не доведено спрямованість умислу ОСОБА_1 на вчинення протиправних дій щодо ОСОБА_2 А тому вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не виправив допущені судом першої інстанції порушення.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_1 та його захисник Мицик О.В. просять залишити її без задоволення як безпідставну.
В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, а захисник заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Як зазначено у ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення.
Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
Окрім того, висновок суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивоване.
Згідно зі ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
За змістом положень ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
З матеріалів кримінального провадження видно, що прокурор, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за пред`явленим йому обвинуваченням, подав апеляційну скаргу. Свою позицію прокурор мотивував невідповідністю висновків суду першої інстанції щодо виправдування ОСОБА_1 фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони були зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, і без належного з`ясування дійсних обставин події. При цьому, зазначав, що викладенні у вироку докази на підтвердження встановлених обставин є вибірковими, одним з яких надана перевага над іншими без належного спростування. Зокрема, прокурор в апеляційній скарзі вказував на те, що суд безпідставно визнав суперечливими показання потерпілого та його матері - ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та такого свого рішення не мотивував, не надав належної оцінки показанням самого потерпілого. Окрім того, прокурор не погоджувався з рішенням суду першої інстанції про відсутність доказів того, що виявлені у потерпілого рани в ділянці лівої клубної кісти утворилися саме в результаті протиправних дій ОСОБА_1, а факт виявлення тілесних ушкоджень у потерпілого безпосередньо не підтверджують винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. При цьому, прокурор наголошував, що ряд наявних у матеріалах провадження доказів свідчать саме про наявність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого злочину, хоча вони не були належно оцінені судом першої інстанції. Також прокурор стверджував, що висновки суду першої інстанції про недопустимість речового доказу - пістолету "Вій", у зв`язку з порушенням порядку вилучення такого доказу, а також визнання недопустимим доказами протоколу обшуку, порядку долучення пістолету до матеріалів справи, висновки експерта, здійснені за результатами дослідження відповідного доказу, є такими, що суперечать вимогам закону .