Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 331/4277/17
провадження № 51-3945км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Бульби І. А.,
прокурора Руденко О. П.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
захисника Трофимова В. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у суді першої інстанції, на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080020001667, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Кушугум Запорізького району Запорізької області, раніше неодноразово судимого, востаннє 28 січня 2016 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ст. 185 ч. 2, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць, звільнений 06 березня 2017 року по відбуттю строку покарання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини
Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2018 року за епізодом обвинувачення щодо потерпілого ОСОБА_2 від 30 травня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та виправдано у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов залишено без розгляду.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України, в редакції Закону України № 838-VIIIвід 26 листопада 2015 року, зараховано ОСОБА_1 у строк відбутого покарання термін попереднього увʼязнення з 31 травня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2019 року вирок місцевого суду залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 31 травня 2017 року, приблизно о 03 год 50 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився у парковій зоні біля кафе "Парк Авеню", розташованому по пр. Соборному, б. 87-А в м. Запоріжжя, де сидів на лавочці. В цей час до нього підійшов раніше незнайомий ОСОБА_3 . Після чого ОСОБА_1, реалізуючи злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоровʼя особи, яка зазнала нападу, наніс ОСОБА_3 кулаком правої руки удар в область обличчя зліва, в результаті чого останній упав на землю та втратив свідомість. В подальшому, з метою доведення злочинного умислу до кінця, діючи умисно, із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, заволодів належним потерпілому майном на загальну суму 5 950 грн, чим спричинив матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, згідно обвинувального акту, 30 травня 2017 року, приблизно о 23 год 30 хв., ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з невстановленою під час досудового розслідування особою, реалізуючи спільний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоровʼя особи, яка зазнала нападу, підійшли до ОСОБА_2, який заходив до під`їзду № 1, будинку АДРЕСА_3 а першому поверсі ОСОБА_1, діючи згідно відведеної йому ролі, наніс потерпілому декілька ударів в область обличчя, від чого ОСОБА_2 впав на підлогу та втратив свідомість, тим самим застосував насильство небезпечне для здоров`я потерпілого, після чого знову наніс останньому декілька ударів руками в обличчя, а потім невстановлена в ході досудового розслідування особа, діючи згідно відведеної йому ролі, також нанесла ОСОБА_2 декілька ударів правою ногою по тулубу, внаслідок чого спричинили потерпілому легкі тілесні ушкодження. В подальшому, вони почали обшукувати ОСОБА_2, в результаті чого ОСОБА_1 заволодів належним йому майном на загальну суму 6 874 грн, чим спричинив матеріальну шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази обвинувачення є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_2 . Вказує, що судом першої інстанції взагалі не взято до уваги показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; відеозапис з нагрудних камер спостереження патрульних працівників поліції щодо знаходження під час затримання у ОСОБА_1 на лівій руці чоловічого годинника "Casio" сірого кольору, який належав потерпілому; огляду флеш-карти Мікро СД обсягом пам`яті 32 Гб з інформацією щодо потерпілого ОСОБА_2 та вилученої іноземної грошової купюри 10 індійських рупій, на що не звернув уваги апеляційний суд за доводами апеляційної скарги прокурора. Також, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заявленого у апеляційній скарзі клопотання про повторне дослідження доказів сторони обвинувачення на підставі ч.3 ст. 404 КПК України, що призвело до надання неправильної оцінки доказам. Крім цього, при призначенні покарання не взято до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та особу засудженого, який раніше є неодноразово судимим за скоєння корисливих злочинів проти власності, в тому числі із застосуванням насильства, що свідчить про його не бажання стати на шлях виправлення. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
В запереченнях захисник Трофимов В. В. вказав, що вирок суду та ухвала апеляційного суду є законними, обґрунтованими та мотивованими, тому просить залишити скаргу прокурора без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримала доводи касаційної скарги та просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Трофимов В. В., посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі доводів, вважали, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, засудженого ОСОБА_1 та його захисника Трофимова В. В., перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПКУкраїни, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.