Постанова
Іменем України
21 січня 2020 р.
м. Київ
Справа № 559/55/15-к
Провадження № 51-5135 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Мазура М.В., Матієк Т.В.,
секретаря
судового засідання Миколюка Я. О.,
за участю:
прокурора Кулаківського К.О.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Курганської О.В. на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 лютого 2019 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180040001942, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Трускавець, Львівська область, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74, КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 200000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди, а також 15938,11 грн - матеріальної шкоди та 5000 грн витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь центральної міської лікарні м. Рівне 4894,80 грн витрат за перебування потерпілого ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні вказаної лікарні.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 16 липня 2019 року вирок місцевого суду в частині цивільного позову змінено, виключено з вироку покликання на стягнення з ОСОБА_1 5000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.
В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 02 листопада 2014 року, приблизно о 01.30 год, перебуваючи на прилеглій території між входом у приміщення кафе "Оріон" та автостанцією по вул. Забрама у м. Дубно Рівненської області, під час розмови з ОСОБА_2, яка в подальшому переросла у суперечку, завдав один удар кулаком правої руки у ліву половину обличчя останньому, внаслідок чого потерпілий впав, ударившись потиличною частиною голови об плоску поверхню асфальтового покриття. Внаслідок необережних дій ОСОБА_1, потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом засуджений ОСОБА_1 та його захисник Курганська О.В., порушують питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Стверджують про те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні технічні записи судових засідань від 19.02., 02.03., 23.03. та 24.03.2015 року, чим порушено вимоги ст. ст. 23, ч. 4 і 6 ст. 107, 370 КПК України. Крім того посилаються на те, що судом безпідставно відмовлено у досліджені медичної довідки №31 про перенесення ОСОБА_1 23.09.2013 року травми правої руки, при цьому судом порушено вимоги ст. ст. 7, 20, 22 КПК України, а апеляційний суд в порушення ч. 3 ст. 404 КПК України взагалі не розглянув клопотання про дослідження вищевказаної довідки, чим порушив право на захист. Також зазначають про те, що визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 200000грн повною мірою не відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості. Апеляційний суд в цій частині доводи скарги не перевірив, а тому постановлена ним у цій частині ухвала не відповідає ст. 419 КПК України.
Крім того, вказують про те, що прокурор в порушення вимог кримінального процесуального закону заявив цивільний позов в інтересах міської лікарні.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 касаційні скарги підтримав та просить їх задовольнити.
Прокурор Кулаківський К.О. вважає касаційні скарги необґрунтованими і просить залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження чинним законом не передбачена.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оцінка доказів, згідно зі ст. 94 КПК України, є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повному обсязі.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України з додержанням вимог ст. 23 КПК України та на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими в їх взаємозв`язку, відповідно до ст. 94 КПК України. Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які були очевидцями події, та показаннями судово-медичних експертів ОСОБА_7 й ОСОБА_8, даними, які містяться в протоколах слідчих експериментів від 02.11.2014 року зі свідками: ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, висновках судово-медичних експертиз №321 від 07.11.2014 року, № 338/321 від 27.11.2014 року, №10 від 20.02.2017 року, зміст яких детально відтворено у вироку.
Отже, суд першої інстанції правильно оцінив встановлені обставини кримінального провадження та критично поставився до пояснень ОСОБА_1 про те, що він тілесних ушкоджень потерпілому не завдавав, оскільки такі доводи суперечать іншим зібраним матеріалам провадження в їх сукупності.
На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_1 саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Кваліфікація дій засудженого за ст. 128 КК України є правильною. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним та мотивованим.
Аналогічні за змістом доводи касаційних скарг засудженого та його захисника, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, з наведенням відповідних мотивів спростування, визнав їх необґрунтованими.
Покарання, призначене ОСОБА_1 відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим законом України про кримінальну відповідальність.
Твердження засудженого ОСОБА_1 та його захисника Курганської О.В. про те, що в матеріалах провадження відсутні технічні носії інформації на яких зафіксовані судові провадження в суді першої інстанції від 19.02., 02.03., 23.03. і 24.03.2015 року, є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження.