ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2020 року
м. Київ
справа № 381/2316/17
провадження № 51- 2344км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12017110330000083, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами прокурорів, які брали участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, за недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.
Київський апеляційний суд ухвалою від 21 лютого 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, будучи раніше засудженим за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, 7 червня 2017 року близько 17:00, перебуваючи поблизу залізничної платформи станції "Мотовилівка" в смт Борова Фастівського району Київської області, виявив згорток із фольги, в якому містився поліетиленовий пакетик із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, та поклав його до власної барсетки, таким чином незаконно придбав та зберігав при собі психотропну речовину до 19:25 цього ж дня.
Надалі 7 червня 2017 року о 19:25 під час проведення огляду місця події за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка, 41, а саме в приміщенні службового кабінету № 8 відділення поліції на станції "Фастів", у ОСОБА_1 в присутності двох понятих було виявлено та вилучено згорток із фольги, в якому містився поліетиленовий пакетик із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору.
Відповідно до висновку експерта від 12 червня 2017 року №11-2/4105 надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін вагою 0,796 г.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:
- погодився з неправильною оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції;
- на порушення вимог статей 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не дослідив повторно обставин, які було досліджено судом першої інстанції неповністю та з порушеннями, не вказав у мотивувальній частині ухвали, на яких підставах він не бере до уваги докази, надані стороною обвинувачення, не перевірив усіх доводів, що були викладені в апеляційній скарзі прокурора, а лише перелічив їх, та не мотивував належним чином свого рішення;
- не застосував закону, який підлягав застосуванню, - ч. 2 ст. 309 КПК, про що ставив питання прокурор в апеляційній скарзі;
- не надав належної оцінки суспільній небезпечності вчиненого правопорушення та відомостям про особу обвинуваченого, його ставленню до вчиненого.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції:
- на порушення ст. 94 КПК не оцінив усіх зібраних доказів (насамперед показань свідків, а також заяви ОСОБА_1 про надання згоди на особистий огляд та огляд особистих речей від 7 червня 2017 року) з точки зору достатності та взаємозв`язку, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону;
- не навів мотивів, з яких виходив, стверджуючи у вироку, що ОСОБА_1 був саме затриманий працівниками поліції, змушений був залишитись поруч з останніми та поза своєю волею попрямувати до приміщення вищевказаного службового кабінету, а не робив ці дії добровільно, без фізичного чи психологічного примусу;
- не вказав, на підставі яких доказів дійшов висновку, що в приміщенні службового кабінету проведено саме особистий обшук ОСОБА_1, а не огляд місця події;
- не надав оцінки показанням: свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які спростовують факт незаконного затримання ОСОБА_1 та застосування щодо останнього спеціальних засобів; свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які вказували про добровільність дій ОСОБА_1 під час проведення вищевказаного огляду місця події, а також показання самого обвинуваченого про те, що він особисто дістав та поклав на стіл згорток;
- безпідставно послався на правову позицію, викладенув постанові Верховного Суду від 31 травня 2018 року (справа № 236/439/16-к), ураховуючи різний характер проведення огляду місця події у кримінальних провадженнях.
Апеляційний суд на порушення вимог статей 404, 419 КПК безпідставно відмовив прокурору в повторному дослідженні обставин, які було досліджено судом неповністю та з порушеннями, чим порушив принцип безпосередності дослідження доказів, не обґрунтував, на яких підставах він не бере до уваги докази, надані стороною обвинувачення, не надав відповідей на всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, та не мотивував належним чином свого рішення про залишення виправдувального вироку без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Від захисника Панченко А.В. надійшло заперечення на касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції.
У судовому засіданні прокурор вимоги касаційних скарг не підтримала.
Мотиви Суду
У касаційних скаргах прокурорів порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, відповідно до приписів ст. 433 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тому доводи в скаргах щодо оцінки доказів не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.
На підставі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами статей 370, 374 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.Вмотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
На думку Суду, суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК, дотримався зазначених вимог закону.
Як убачається з вироку, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК, визнаного судом недоведеним, підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд у судовому засіданні відповідно до вимог кримінального процесуального закону перевірив надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_1 та оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навівши детальний аналіз досліджених доказів.
Суд першої інстанції встановив, що 7 червня 2017 року в період з 19:25 по 19:50 слідчий в присутності понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у приміщенні службового кабінету № 8 відділення поліції на станції "Фастів" провів огляд місця події, в ході якого під час поверхневого огляду ОСОБА_1 в нього у присутності двох понятих було виявлено згорток із фольги, в якому змістився поліетиленовий пакетик із порошкоподібною речовиною білого кольору, ззовні схожою на амфетамін. Як пояснив ОСОБА_1, цей згорток він знайшов у смт. Борова біля залізничної платформи та зберігав для власного вживання без мети збуту. Виявлений у ОСОБА_1 згорток із вмістом порошкоподібної речовини було вилучено та поміщено до спецпакета з логотипом "МВС Україна Експертна служба" № 1034515, на якому також поставили свої підписи поняті та слідчий.