Постанова
Іменем України
22 січня 2020 р.
м. Київ
справа № 713/559/19
провадження № 51-4729км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Іваненка І. В.,
суддів: Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,
секретаря судового засідання Мойсюка Є. М.,
за участю:
прокурора Чабанюк Т. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Пердейчука А.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 липня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260060000063, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 червня 2017 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 та на підставі ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 08 лютого 2019 року о 17.00 год., діючи повторно, проник до житлового будинку по АДРЕСА_2, звідки таємно викрав гроші в сумі 100 євро, мобільний телефон "Самсунг" та навушники, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду 10 162, 06 грн.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Пердейчук А.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України закрити у зв`язку з тим, що невстановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 та вичерпані можливості їх отримати. Вказує про те, що в основу обвинувального вироку були покладенні показання з чужих слів, також при відібранні у ОСОБА_1 зразків для дактилоскопічної експертизи було порушено його право на захист, оскільки не було залучено захисника. Крім того, зазначає, що існують істотні розбіжності між протоколом огляду місця події та висновком судово-дактилоскопічної експертизи в частині локалізації відбитків. Вважає, що винуватість ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні ґрунтується на недопустимих доказах. Посилається на те, що судом покладенні в основу вироку докази, які в порушення вимог ст. 23 КПК України, не були безпосередньо дослідженні судом. Стверджує, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів та належним чином не перевірив доводи його апеляції й залишив вирок без зміни, без належного обґрунтування.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її відхилити.
Засуджений та захисник подали заяви, у яких просили розглянути справу без їх участі.
Учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
При цьому такі доводи в касаційній скарзі не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисникстверджує про необґрунтованість засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вважає останнього не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, при цьому зазначає, що у кримінальному провадженні відсутні докази, які б вказували, що саме він таємно заволодів майном ОСОБА_2 . Однак такі доводи захисника, наведені в касаційній скарзі, є безпідставними з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів цього провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.