Постанова
іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 754/5617/14
провадження № 51-9078км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Єремейчука С. В., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря Мішиної О. О.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
захисника Мельника А. І.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_1 та захисника Мельника А. І., який діє в його інтересах,
на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року
та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кам`янця-Подільського Хмельницької області, з вищою освітою, одруженого, який проживає в
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК)
до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати
з 12 січня 2014 року.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК у строк відбуття покарання зараховано
строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 12 січня 2014 року
по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 :
- на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки в сумі 8 625 грн;
- на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди
150 000 грн, на користь ОСОБА_3 - 150 000 грн, на користь ОСОБА_2
- 100 000 грн, на користь ОСОБА_4 - 100 000 грн;
- на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз в розмірі
1 727,01 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Згідно з вироком суд визнав доведеним, що 12 січня 2014 року приблизно
о 06 год 30 хв ОСОБА_1, перебуваючи у вестибюлі казарми № 219 на території військового містечка № 161 на просп. Броварському в м. Києві, після сумісного вживання спиртних напоїв, у ході сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин між ним і ОСОБА_2 та переросла
в обопільну бійку, умисно завдав ОСОБА_2 не встановлену досудовим розслідуванням кількість ударів у різні частини тіла, від яких ОСОБА_2 впав
на підлогу спиною додолу. Після цього ОСОБА_1 умисно, з метою протиправного позбавлення життя ОСОБА_2, наніс останньому спортивним снарядом (штангою) не менше одного удару в ділянку голови та не менше одного удару в ділянку живота, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми - рвано-забійних та рваних ран обличчя
з розташуванням у лобовій, виличних та щічних ділянках, на слизовій оболонці рота і підборідді, вдавленого багатоскалкового перелому кісток склепіння
та основи черепа з центром у правій лобово-орбітальній ділянці, перелому потиличної кістки, скалкового перелому кісток обличчя (носових кісток, виличних кісток, нижньої та верхньої щелеп із травматичною ампутацією зубів), зруйнування оболонок і тканини головного мозку, численних саден на обличчі
та шиї, обширного крововиливу в м`яких тканинах обличчя, крововиливу в м`яких тканинах потиличної ділянки; закритої травми живота (розрив брижі тонкого кишечника, крововилив в очеревинну порожнину в кількості 550 мл), які мають ознаки небезпеки для життя і належать до тяжких тілесних ушкоджень, а також закритого перелому нижньої третини лівої променевої кістки що є тілесним ушкодженням середньої тяжкості; синців на передній та бічній поверхнях лівої половини грудної клітки, синців і саден на передній та задній поверхні правої половини грудної клітки, синців на різних поверхнях кінцівок, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, внаслідок чого від сукупності заподіяних у ділянках голови та живота ушкоджень у вигляді відкритого перелому кісток черепу із руйнуванням головного мозку та розриву брижі кишечника з кровотечею настала смерть ОСОБА_2 . Такими діями, ОСОБА_1 умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_2
Київський апеляційний суд ухвалою від 18 липня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в період з 21 червня 2017 року по 18 липня 2019 року включно
з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_1 звільнено з-під варти в залі суду у зв`язку з відбуттям призначеного покарання.
Вимоги і узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
В уточненій касаційній скарзі захисник Мельник А. І., посилаючись на істотні,
на його думку, порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, не доведено, оскільки отримані під час досудового розслідування докази не доводять участі підзахисного в інкримінованому йому діянні. Вважає, що місцевим судом допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, оскільки вирок ухвалено незаконним складом цього суду. Апеляційний суд, залишаючи апеляційні скарги захисників та обвинуваченого без задоволення, всупереч статтям 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не зазначив мотивованих підстав з посиланням на докази, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. Також апеляційний суд порушив принципи безпосередності та змагальності, не дослідивши повторно докази.
Засуджений ОСОБА_1 в уточненій касаційній скарзі також посилається
на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить
скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свою позицію обґрунтував доводами,
що є аналогічними доводам у касаційній скарзі захисника.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційних скарг і просила залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Захисник та засуджений підтримали свої касаційні скарги, просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Засуджений також вказав на те, що суди не звернули увагу на деякі речові докази, зокрема, вилучений під час огляду місця події зуб зі слідами крові, сліди пальців рук, які не належать ні йому, ні жертві.
Захисник звернув увагу на те, що ряд доказів здобуті у не процесуальний спосіб. Відсутнє доручення керівника органу досудового розслідування на проведення досудового розслідування та інші обставини, що зазначені у його та засудженого касаційних скаргах.
Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 направили до Суду заяву, яка надійшла
13 січня 2020 року, щодо проведення касаційного розгляду без їх участі. Просили залишити касаційні скарги засудженого та його захисника без задоволення,
а оскаржувані судові рішення без змін.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, захисника та засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить
із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої
та апеляційної інстанцій.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це ставлять питання у касаційних скаргах захисник та засуджений.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно
з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви
та підстави його ухвалення.
У свою чергу, положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності,
а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повному обсязі.
Свій висновок щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1
у вчиненні інкримінованого йому злочину суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону і в їх сукупності правильно визнані судом достатніми
та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку. Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 ККє правильною. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, обґрунтував безпосередньо дослідженими доказами. Так, місцевий суд, спростовуючи доводи ОСОБА_1 про те, що він не вбивав ОСОБА_2, та відкидаючи його версії про можливість вчинення вбивства ОСОБА_5, ОСОБА_6 або невідомим чоловіком на ґрунті ревнощів, з дівчиною якого ОСОБА_2 танцював у ресторані, або працівниками поліції, які перебували на сусідній території військової частини, проаналізувавши досліджені докази в їх сукупності зазначив, що в час, коли ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження, від яких настала його смерть, на території відокремленої військової частини військового містечка перебували лише ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у цей момент були в кімнаті на КПП біля воріт військової частини, де чули звуки ударів з казарми, в якій у той час перебували ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ОСОБА_8, який разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпивали спиртні напої, на час події
у військовій частині вже не було, оскільки він покинув її територію раніше.
Місцевий суд в оскаржуваному вироку зазначив, що свідки ОСОБА_6
та ОСОБА_5 підтвердили неможливість перебування в казармі сторонніх осіб, оскільки ОСОБА_5 здійснював обхід території військової частини кожні півтори-дві години, зокрема обходив територію військової частини того дня близько 7-ї год 12 січня 2014 року і сторонніх осіб не бачив. Крім того, територія відокремленої військової частини, огороджена колючим дротом і парканом, які пошкоджень не мали, доступ до території військової частини обмежений, вільний доступ до військового містечка заборонений, до того ж на цій території проводиться патрулювання.
Також суд врахував показання свідка ОСОБА_8, який показав, що коли він разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 січня 2014 року після
3-ї год прийшли у військову частину, то сторонніх осіб на території частини
не було.
Додатково з оскаржуваного вироку вбачається, що свідок ОСОБА_9
(лікар швидкої медичної допомоги), яка прибула на місце події у військову частину, стверджувала, що ОСОБА_1, коли у нього з`ясовували обставини події, відповів, що між ним і загиблим була бійка. Це саме підтвердив і свідок ОСОБА_5, який показав, що на їхні із ОСОБА_6 запитання, що сталося, ОСОБА_1 не відповідав, а коли приїхала швидка медична допомога,
на запитання лікаря ОСОБА_1 повідомив, що боровся із загиблим, унаслідок чого вони впали.
Крім того, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 зазначили про порушення обстановки в кімнаті казарми - зсунуті меблі, розкидані речі, що свідчить про наявність конфлікту та бійки між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, враховуючи присутність у кімнаті в той час тільки їх двох.
Також, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 до вбивства
ОСОБА_2 чіплявся до ОСОБА_6, який спав у казармі, неодноразово його будив, пропонував випити. Коли будив останнього разу, впав на ОСОБА_6, який вирвався від обвинуваченого і роздягнутий, накинувши на себе лише ковдру, вибіг на вулицю, а потім побіг до чергового на КПП. Ці показання свідка
ОСОБА_6 підтвердив і свідок ОСОБА_5, який чергував на КПП .
Крім наведених судом першої інстанціїпоказань, винуватість засудженого обґрунтовано сукупністю інших доказів, зокрема, фактичних даних, що містяться:
- у протоколі огляду трупа від 12 січня 2014 року і фототаблиці до нього, згідно із яким у приміщенні казарми № 219 на території військового містечка № 161
в м. Києві в ході огляду вилучено змиви з рук трупа, штанів, зрізи нігтьових пластин з рук трупа, мікронашарування з одягу трупа, слід взуття з підлоги, зроблено дактилоскопіювання;
- у протоколі огляду місця події від 12 січня 2014 року з фототаблицями, згідно з яким у будівлі відокремленого відділу № 219/161 на території в/ч № А-0543
на просп. Броварському в м. Києві, у вестибюлі, навпроти входу, на підлозі було виявлено труп ОСОБА_2 . Також у вестибюлі, де встановлені тренажери, виявлено плями бурого кольору на підлозі, стінах;