Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 585/277/18
провадження № 61-11067св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2018 року у складі судді Яковця О. Ф., додаткове рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 січня 2019 року у складі судді Яковця О. Ф., постанову Сумського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Хвостик С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Осіпов Ю. В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним і визнання права власності на Ѕ частину майна.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з квітня 2004 року позивач проживав спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у гуртожитку за адресою її реєстрації: АДРЕСА_1 . Ні позивач, ні ОСОБА_3 в іншому шлюбі станом на квітень 2004 року і в подальшому не перебували. Вони вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет. Протягом 2004-2007 років позивач неофіційно працював в Російській Федерації і отримував заробітну плату до 1 000,00 дол. США. У жовтні 2005 року ОСОБА_3 повідомила позивача про можливість придбання квартири у м. Ромни за їх спільні кошти. Позивач дав згоду і так як він перебував на роботі в Російській Федерації, то погодився на реєстрацію права власності спільно придбаного майна за ОСОБА_3 25 жовтня 2005 року ОСОБА_3 за спільні кошти і за згодою позивача придбала однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за 20 000,00 грн та оформила на себе право власності. Так як спільних коштів для повного розрахунку не вистачило, ОСОБА_3 27 жовтня 2005 року оформила договір іпотеки на суму 20 000,00 грн. Позивач в подальшому за зароблені власні кошти погасив отриманий кредит і здійснив ремонт у придбаній квартирі. Після придбання житла він оплачував житлово-комунальні послуги на відкриті на ім`я ОСОБА_3 рахунки. З 05 січня 2010 року він зареєструвався у спільно придбаній квартирі. В лютому 2017 року ОСОБА_3 повідомила, що необхідно взяти кредит у банку та попросила позивача змінити адресу реєстрації та знятись з реєстрації в квартирі де вони проживали. Позивач повірив ОСОБА_3 і знявся з реєстрації, однак продовжував проживати в квартирі. 30 травня 2017 року позивач був зареєстрований за адресою проживання матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2 14 вересня 2017 року він був повторно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . При повторній реєстрації позивач дізнався, що 14 вересня 2017 року, без його згоди ОСОБА_3 подарувала спільно придбане майно своїй матері ОСОБА_2 .
З урахуванням уточнених позовних вимог просив суд встановити юридичний факт - проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з квітня 2004 року ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір дарування ОСОБА_3 однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 30,4 кв.м, житловою 14 кв.м ОСОБА_2 від 14 вересня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Проскурня Л. І.; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на Ѕ частину однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання його з відповідачкою саме починаючи з 2004 року, зокрема на час купівлі ОСОБА_3 спірної квартири. Також позивачем не доведено, що вказана квартира була придбана за спільні кошти. Крім того, ним не надано належного обґрунтування підстав для визнання недійсним договору дарування даної квартири.
Додатковим рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 січня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Не погодившись із цими рішеннями, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2018 року та додаткове рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 січня 2019 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2018 року, додаткове рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 січня 2019 року, постанову Сумського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
08 серпня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
13 серпня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
22 липня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
23 липня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 25 жовтня 2005 року ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_2 і вартість набутого майна складала 20 000,00 грн. Згідно пункту 2.1 вказаного договору зазначені грошові кошти покупець зобов`язалася сплатити продавцю в шестиденний термін з дня підписання цієї угоди.
27 жовтня 2005 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір іпотеки, предметом якого є однокімнатна квартира загальною площею 30.3 кв.м, житловою площею 14,0 кв.м по АДРЕСА_2 . Вказаним договором іпотеки забезпечено виконання зобов`язань іпотекодавця, що випливають з кредитного договору від 27 жовтня 2005 року № SUR WGK 00000506 з повернення кредиту, наданого у вигляді не відновлюваної лінії у сумі 20 000,00 грн.
ОСОБА_3 зобов`язання за кредитним договором виконала і заборгованість сплатила.
Погашена ОСОБА_3 в обумовлений договором строк заборгованість і перед продавцем квартири.
05 січня 2010 року позивач був зареєстрований у належній на праві особистої власності ОСОБА_3 квартирі за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України ОСОБА_1
В подальшому, за договором дарування квартири від 14 вересня 2017 року ОСОБА_3 подарувала спірну квартиру своїй матері ОСОБА_2, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 грудня 2017 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.