Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 201/6233/17-ц
провадження № 61-3517св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2018 року у складі судді Ходаківського М. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В. М., треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна із незаконного володіння.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 квітня 2008 року між ним та ЗАТ КБ "Приватбанк" укладений кредитний договір № DNLOGA0000006944. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 16 квітня 2008 року укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2016 року стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за відсотками за кредитним договором від 16 квітня 2008 року № DNLOGA0000006944 у розмірі 40 057,48 дол. США. Під час підготовки апеляційної скарги на вказане рішення суду він дізнався, що 08 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М. прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі договору іпотеки. Проведення державної реєстрації приватному нотаріусу представником банку надано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, договір іпотеки квартири, докази сплати адміністративного збору, реєстраційні документи ПАТ КБ "Приватбанк" та повноваження особи. Проте в порушення вимог чинного законодавства приватному нотаріусу не надано відомості про оціночну вартість нерухомого майна на момент набуття права власності. Також у порушення умов договору іпотеки позивач не отримував повідомлення від банку щодо наміру скористатися своїм правом звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначає, що обов`язковою умовою звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку є наявність беззаперечно визначеної суми боргового зобов`язання. Проте банк, звертаючись до приватного нотаріуса, не визначив безспірну заборгованість, щодо якої сторони дійшли згоди, що унеможливило прийняття приватним нотаріусом законного рішення.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , із урахуванням уточнених вимог, просив визнати протиправним дії приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В. М. щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "Приватбанк", рішення № 179988226; скасувати державну реєстрацію права власності на указану квартиру за ПАТ КБ "Приватбанк", а також витребувати квартиру з незаконного володіння ПАТ КБ "Приватбанк".
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В. М. щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ПАТ КБ "Приватбанк". Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру за ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі договору іпотеки серія на номер 1436 від 16 квітня 2008 року, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32894368 від 13 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що приймаючи 13 грудня 2016 року рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32894368, а саме про право власності ПАТ КБ "Приватбанк" на спірну квартиру, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округуВерба В. М., який діяв як державний реєстратор прав на нерухоме майно, не звернув уваги на те, що заявником ПАТ КБ "Приватбанк" не подано для державної реєстрації прав документів у повному обсязі, а отже, нотаріуса були відсутні правові підстави для державної реєстрації права власності за ПАТ КБ "Приватбанк" на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Крім того, оформлення відповідачем права власності на спірну квартиру є способом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому протягом дії мораторію звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції, керуючись Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, посилаючись на те, що приймаючи 13 грудня 2016 року рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32894368 приватний нотаріус, який діяв як державний реєстратор прав на нерухоме майно, не звернув уваги на те, що заявником ПАТ КБ "Приватбанк" не подано для державної реєстрації прав документів у повному обсязі, а отже, у відповідача були відсутні правові підстави для державної реєстрації права власності за ПАТ КБ "Приватбанк" на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Оскільки оформлення відповідачем права власності на спірну квартиру є способом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому протягом дії мораторію звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається (пункт 1 частини першої Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті").
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У лютому 2019 року АТ КБ "Приватбанк"подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, у якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що лист із вимогою про усунення порушень основного зобов`язання повернуто за терміном зберігання (підтверджується відміткою на конверті). Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності іпотекодавця, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких банк може застосувати принцип мовчазної згоди, з метою реалізації предмета іпотеки для погашення заборгованості. Повідомлення клієнта полягає не у вручені або отриманні листа, а в скоєнні юридичної дії, яка трактується як повідомлення клієнта. Право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень договору іпотеки є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем у судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов`язання. Оскільки основне зобов`язання не виконане боржником та який намагається уникнути відповідальності, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті"стосується лише стадії виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
16 квітня 2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DNLOGA0000006944, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 76 735,68 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк до 16 квітня 2028 року.
Цього ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань за указаним кредитним договором між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладений договір іпотеки квартири, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_2, яка належить іпотекодавцю та майновим поручителям на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 20 листопада 2006 року управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіною Н. М. та зареєстрований у реєстрі за № 1436.
Через невиконанням ОСОБА_1 належним чином зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, у зв`язку із чим ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість за нарахованими відсотками за кредитним договором від 16 квітня 2008 року № DNLOGA0000006944 за період із 16 листопада 2011 року по 06 травня 2016 року у розмірі 40 257,48 дол. США.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2017 року відкрито апеляційне провадження.
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32894368 від 13 грудня 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М., проведено державну реєстрацію за ПАТ КБ "Приватбанк" права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підставою виникнення права власності (номер запису про право власності: 17998826) є: договір іпотеки, серія та номер: 14364 від 16 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіною Н. М.
У судовому засіданні суду першої інстанції, відповідач надав копію письмового повідомлення від 02 серпня 2016 року, направленого на адресу ОСОБА_1, у якому банк повідомляє останнього, що він є боржником за кредитним договором із зазначенням суми кредитної заборгованості, має усунути порушення та банк має намір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. На підтвердження направлення указаного повідомлення надано поштове повідомлення та копію конверту із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
На виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2017 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округуВербою В. М. надано копії документів реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на вказану квартиру, серед яких відсутнє таке повідомлення.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону).
Отже, за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки.