Постанова
Іменем України
20 січня 2020 року
м. Київ
справа № 159/798/17
провадження № 61-27403св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Ковельська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року у складі судді Восковської О. А. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Грушицького А. І., Данилюк В. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення Ковельської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ковельської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення Ковельської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 2006 року неодноразово звертався до Ковельської міської ради із заявами про надання йому у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1, яка межує з його земельною ділянкою. Однак, посилаючись на різні обставини, Ковельська міська рада йому відмовляла. Рішенням Ковельської міської ради від 27 червня 2013 року № 39/37 ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, - за умови укладення договору про обмеження права на земельну ділянку та укладення договору про інвестиції на розвиток інфраструктури міста. Рішенням Ковельської міської ради від 10 липня 2014 року № 57/49 затверджено проект землеустрою щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0710400000:12:021:0075, та передано безоплатно у приватну власність цю земельну ділянку ОСОБА_2
ОСОБА_1 вважає, що ці рішення Ковельської міської ради є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року позов Ковельської міжрайонної прокуратури до Ковельської міської ради про визнання незаконними та скасування окремих пунктів Положення задоволено, визнано незаконними та скасовано пункти 1.1, 2.1, 3.1.4, 3.1.5,4.3, 4.5, 4.9, 5.5.-5.9, 6.16, 6.17, 7.1, 8.1-8.9 Положення "Про надання земельних ділянок із земель Ковельської міської ради у межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд", затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 28 липня 2011 року № 12/31 (далі - Положення № 12/31), а скасовані пункти цього Положення були покладені в основу оскаржуваних рішень Ковельської міської ради від 27 червня 2013 року та від 10 липня 2014 року. Такими своїми діями Ковельська міська рада порушила його право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, щодо якої він неодноразово звертався до неї із заявами про надання такої земельної ділянки йому у власність, надавши переваги при вирішенні цього питання іншій особі, а не йому, як учаснику бойових дій з 2012 року, який має першочергове право на отримання у власність земельної ділянки.
Також ОСОБА_1 вважає недійсним свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2 з відміткою про перехід такого права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_3, який на даний час є власником цієї земельної ділянки за договором купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_2 не мав права відчужувати або продавати цю земельну ділянку у зв`язку із обмеженням Ковельською міською радою такого права при передачі земельної ділянки у власність.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним та скасувати рішення Ковельської міської ради від 10 липня 2014 року № 57/49; визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 на земельну ділянку на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0710400000:12:021:0075, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради, та скасувати внесений в реєстр речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що визнання незаконними та скасування пунктів Положення № 12/31 не впливають на законність оспорюваного рішення Ковельської міської ради від 10 липня 2014 року № 57/49 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, площею 1000 кв.м, на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Скасування судом пунктів Положення № 12/31 щодо обмеження права на земельну ділянку та договору про інвестиції на розвиток інфраструктури міста можуть бути підставою для звернення самого ОСОБА_2, як особи, якій було передано у власність спірну земельну ділянку, до суду за захистом своїх прав і жодним чином не порушують та не впливають на права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_1 не було надано суду доказів того, що відчуження ОСОБА_2 спірної земельної ділянки ОСОБА_3 будь-яким чином порушує його охоронювані законом права, свободи чи інтереси, впливає на правомірність оспорюваного рішення Ковельської міської ради від 10 липня 2014 року № 57/49 та свідоцтва про право власності на земельну ділянку і державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 .
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що будь-які права або інтереси ОСОБА_1 внаслідок набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку порушені не були, оскільки спірна земельна ділянка на АДРЕСА_1 до набуття ОСОБА_2 права власності на цю землю відносилася до земель комунальної власності і раніше ні в користуванні, ні у власності ОСОБА_1 не перебувала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. При ухваленні рішення суд апеляційної інстанції у порушення вимог статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) розглянув справу у відсутність ОСОБА_1, який не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, та не врахував його телеграму про відкладення розгляду справи.
ОСОБА_1 протягом восьми років звертався до Ковельської міської ради із заявами про надання йому у власність спірної земельної ділянки, оскільки він постійно користувався нею. Цей факт судами попередніх інстанцій належним чином не було досліджено. Тому надання у власність спірної земельної ділянки іншій особі порушують його права та інтереси.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від Ковельської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2017 року і витребувано із Ковельського міськрайонного суду Волинської області цивільну справу № 159/798/17.
У травні 2018 року цивільну справу № 159/798/17 передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Ковельської міської ради із заявами про надання йому у власність чи в користування земельної ділянки, площею 1000 кв.м, на АДРЕСА_1, що підтверджується його заявами від 04 березня 2010 року, від 26 грудня 2012 року та відповідями Ковельської міської ради від 24 березня 2005 року № к-462, від 13 червня 2006 року № к-1576, від 27 вересня 2006 року № 1526/2 та від 29 березня 2010 року № 566.
На неодноразові звернення ОСОБА_1 із заявами про надання йому у власність чи в користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 міська рада йому повідомляла, що ця земельна ділянка включена у перелік для реалізації на земельних торгах, у зв`язку з надходженням заяв щодо цієї земельної ділянки від інших осіб вона може бути надана лише на конкурентних засадах. Також ОСОБА_1 роз`яснювалось право взяти участь в аукціоні після оголошення про проведення земельних торгів.
07 червня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Ковельської міської ради із заявою про надання йому в порядку, передбаченому Положенням № 12/31, у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1000 кв.м на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно із заявою ОСОБА_2 від 07 червня 2013 року останній погодився на укладання в подальшому договору про обмеження права на земельну ділянку відповідно до статті 111 ЗК України; на укладання в подальшому договору про інвестиції на розвиток інфраструктури міста; пільги щодо права першочергового відведення земельної ділянки у відповідності до чинного законодавства України.