Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 640/19249/17-ц
провадження № 61-39413св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В.,
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2018 року у складі судді Бурлаки І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовна заява мотивована тим, що спільне життя з відповідачем не склалося. У сім`ї виникли непорозуміння. Протягом багатьох років вони не проживають разом та спільне господарство не ведуть.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд розірвати,
укладений 24 липня 2007 року між нею та відповідачем шлюб.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 , який зареєстрований 24 липня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1000. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду
м. Харкова від 02 квітня 2018 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки у встановлений судом строк та станом на 30 травня 2018 року ОСОБА_3 вимоги ухвали Апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2018 року не виконав, тому апеляційна скарга у відповідності до вимог статей 185, 356, 357 ЦПК України повертається заявнику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив розглянути справу в режимі відеоконференції за його участю, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не пересвідчився в отриманні ним повісток чи ухвал за адресою його фактичного місця проживання, яку він зазначив в апеляційній скарзі, регулярно ходив на поштове відділення, однак ухвали не отримав. Вважає, що оскільки він не отримував ухвалу апеляційного суду щодо залишення його апеляційної скарги без руху та надання йому строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема сплати судового збору, тому оскаржувана ухвала не відповідає засадам законності і обґрунтованості, постановлена з порушенням норм процесуального права та є помилковою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із районного суду указану цивільну справу.
У жовтні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, оскільки заявником не сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 960,00 грн та надано 10 денний строк з дня отримання такої ухвали строк для усунення вказаного недоліку. Роз`яснено наслідки невиконання у встановлений строк вимог ухвали.
Копію вказаної ухвали ОСОБА_2 отримав 07 травня 2018 року (а. с.54).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" сформував позицію про те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня
2001 року у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Відповідно до пунктів 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.