Постанова
Іменем України
20 січня 2020 року
м. Київ
справа № 459/2612/16
провадження № 61-13093св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Степчук Ірина Степанівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року у складі судді Рудакова Д. І. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Степчук Ірини Степанівни про встановлення нікчемності договору іпотеки та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І. С. про встановлення нікчемності договору іпотеки та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що 08 жовтня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір № 11228642000 про надання споживчого кредиту.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника, того самого дня між ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . У вересні 2015 року під час огляду матеріалів кредитної справи ОСОБА_1 виявила, що текст договору іпотеки викладено не на спеціальних бланках нотаріальних документів, також договір не прошитий належним чином, тому вважає, що цей договір іпотеки відповідно до вимог статті 220 ЦК України є нікчемним.
Крім того, виходячи зі змісту статті 36 Закону України "Про нотаріат", у редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки, приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І. С. не мала права посвідчувати такий договір. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити нікчемність договору іпотеки від 08 жовтня 2007 року, укладеного між ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1, зобов`язати приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І. С. зняти заборону з нерухомого майна, зокрема, квартири АДРЕСА_2, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І. С. за реєстраційним номером 2460 та зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 08 жовтня 2007 року, згідно витягу № 4736259 за реєстраційним номером 2401030.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що твердження ОСОБА_1 про відсутність факту посвідчення правочину нотаріусом на спецбланках спростовується оглянутими у судовому засіданні копією договору іпотеки нерухомого майна від 08 жовтня 2007 року, відомостями з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів з кодом витрачання бланків № 109848939, відомостями виконаних дій приватним нотаріусом Степчук І. С. та поясненнями самої ОСОБА_1, яка пояснила, що підписувала договір у присутності нотаріуса.
Таким чином, при накладенні заборони на нерухоме майно, яке є предметом посвідченого договору іпотеки, приватним нотаріусомЧервоноградського міського нотаріального округу Степчук І. С. дотримано вимоги чинного законодавства України.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє представник ОСОБА_2, відхилено, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що висновок суду першої інстанції про дотримання приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І. С. вимог чинного законодавства України під час посвідчення договору іпотеки від 08 жовтня 2007 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, та накладання заборони на нерухоме майно, передане в іпотеку, відповідає обставинам справи та нормам матеріального права України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. При ухваленні рішення суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що примірник договору іпотеки від 08 жовтня 2007 року, наданий ОСОБА_1, не відповідає вимогам Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій).
Крім того, під час посвідчення приватним нотаріусомЧервоноградського міського нотаріального округу Степчук І. С. спірного договору іпотеку останнім було порушено вимоги статей 36, 73 Закону України "Про нотаріат".
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від ПАТ "УкрСиббанк" та приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І. С. не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року і витребувано із Червоноградського міського суду Львівської області цивільну справу № 459/2612/16-ц.
У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заяви ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року та закриття касаційного провадження.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернувся до ОСОБА_1 з листом, в якому просив підтвердити її відмову від касаційної скарги та запропонував надати суду заяву про відмову від касаційної скарги, завірену уповноваженою особою, визначеною Законом України "Про нотаріат".
У березні 2018 року цивільну справу № 459/2612/16-ц передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Верховний Суд двічі звертався до ОСОБА_1 з листами, в яких просив її підтвердити заяву про відмову від касаційної скарги та про закриття касаційного провадження.
Однак, ОСОБА_1 жодним чином не відреагувала на листи Верховного Суду та не підтвердила свою заяву про відмову від касаційної скарги та про закриття касаційного провадження.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.