Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 310/5943/14-ц
провадження № 61-25983св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради, Реєстраційна служба Бердянського Міського управління юстиції,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2017 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради (далі - КПТІ Бердянської міської ради), Реєстраційна служба Бердянського Міського управління юстиції (далі - Реєстраційна служба Бердянського МУЮ), про припинення права спільної часткової власності, виділ частки в натурі, визнання права власності на цілий об`єкт нерухомості, розподіл земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві спільної часткової власності належить 1/4 частини домоволодіння на АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за законом від 25 квітня 2016 року.
Іншими співвласниками домоволодіння є ОСОБА_3 (1/5 частини) і ОСОБА_2 (11/20 частини).
У її користуванні перебувають такі будівлі: кімната 1-6 житлової прибудови літ. "А2" площею 12,0 кв. м, в житловому будинку літ. "А" кімната 1-5 площею 13,5 кв. м, кімната 1-4 площею 7,1 кв. м, кімната 1-9 сіней літ. "а2" площею 4,9 кв. м, кімната 1-13 площею 6,8 кв. м, кімната 1-14 площею 13,5 кв. м сіней літ. "а6", навіси літ. "Ф, Н, М", літня кухня літ. "Ц", вбиральня-душ літ. "З1", сарай літ. "З", гараж літ. "Є", оглядова яма в гаражі літ. "Є", підвал в гаражі літ. "Є", ворота № 13, паркан № 12, паркан № 8, замощення ІV, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0444 га, яка виділена ОСОБА_1 на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 жовтня 2008 року, та використовується нею та членами її сім`ї.
Згоди між нею та іншими співвласниками домоволодіння щодо здійснення права спільної часткової власності шляхом виділення належної їй частки в окреме домоволодіння не досягнуто.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просила суд припинити право спільної часткової власності між нею та іншими співвласниками; виділити в натурі належну їй частину житлового будинку і визнати за нею право власності на ціле домоволодіння, здійснити розподіл земельної ділянки відповідно до рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 жовтня 2008 року, згідно з яким розмір виділеної їй земельної ділянки складає 0,0444 га.
У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: КПТІ Бердянської міської ради, Реєстраційна служба Бердянського МУЮ, про припинення права спільної часткової власності, виділ частки в натурі, визнання права власності на цілий об`єкт нерухомості, розподіл земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу від 01 червня 1990 року та договору дарування від 17 травня 2002 року належить 1/5 частини домоволодіння на АДРЕСА_1 .
У її фактичному користуванні перебувають такі житлові та господарські будівлі: в житловому будинку літ. "А" кімната 2-3 площею 10,9 кв. м, кімната 2-1-2 площею 10,3 кв. м, в житловій прибудові літ. "А2" кімната 2-6 площею 6,9 кв. м, в сінях літ. "а5" кімната 2-7 площею 9,2 кв. м, в сінях літ. "а3" кімната 2-10 площею 8,8 кв. м, в сінях літ. "а4" кімната 2-12 площею 3,3 кв. м, кімната 2-11 площею 4,4 кв. м, літня кухня літ. "Я", гараж літ. "Л", вбиральня-душ літ. "В", паркан № 11, паркан № 10, ворота № 4, підвал під гаражем літ. "Л", замощення ІІ, які розташовані на земельній ділянці площею 0,0212 га, яка виділена їй на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 жовтня 2008 року, та використовується нею та членами її сім`ї.
Згоди між нею та іншими співвласниками домоволодіння щодо здійснення права спільної часткової власності шляхом виділення належної їй частки в окреме домоволодіння не досягнуто.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_3 просила суд припинити право спільної часткової власності між нею та іншими співвласниками, виділити в натурі належну їй частину житлового будинку, визнати за нею право власності на ціле домоволодіння, здійснити розподіл земельної ділянки відповідно до рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 жовтня 2008 року, згідно з яким розмір виділеної їй земельної ділянки складає 0,0212 га.
У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: КПТІ Бердянської міської ради, Реєстраційна служба Бердянського МУЮ, про усунення перешкод у праві користування земельним сервітутом і земельною ділянкою та перерозподіл земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності належить 11/20 частини домоволодіння на АДРЕСА_1 .
У її фактичному користуванні перебувають такі будівлі та господарські споруди: житловий будинок літ. "Б" з ганком та козирком, який складається з коридору № 1 площею 4,5 кв. м, санвузла № 2 площею 3,1 кв. м, кімнат № 3 площею 11,4 кв. м, кімнати № 4 площею 10,6 кв. м, кімнати № 5 площею 16,2 кв. м, кухні площею 14,9 кв. м, гаражу, підвалу під літ. "б", мансарди літ. "Мс", яка складається з приміщення площею 16,2 кв. м і приміщення № 2 площею 24,2 кв. м, котельна літ. "Т", басейн літ. "Е", душ літ. "Д", вбиральня літ. "Ж", вигрібна яма літ. "Ю", вигрібна яма л-14, водопровід літ. "и", ворота № 2, паркан № 9, паркан № 5, замощення І, які розташовані на земельній ділянці площею 0,0283га, яка виділена їй на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 жовтня 2008 року та використовується нею та членами її сім`ї.
Зазначала, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 грубо порушили її право користування виділеною їй земельною ділянкою.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 січня 2013 року було встановлено безоплатний земельний сервітут на право користування земельною ділянкою площею 29,6 кв. м для прокладання водопроводу з вул. АДРЕСА_2 до належного їй житлового будинку через земельну ділянку, яка перебувала у користуванні ОСОБА_4, а тепер - ОСОБА_1 . Остання використовує частину цієї земельної ділянки для садівництва і побудувала на території земельного сервітуту цегляну вбиральню-душ літ. "З1".
Після розподілу земельної ділянки у 2008 році ОСОБА_1 побудувала, порушивши будівельно-технічні норми, сарай літ. "З" на відстані 0,6 м від межі її земельної ділянки, що підтверджено висновком будівельно-технічної експертизи.
Крім того, ОСОБА_3 після ухвалення рішення суду про розподіл земельної ділянки у 2008 році самовільно зайняла частину наданої їй земельної ділянки, побудувала і встановила бетонний паркан № 11 площею 36,6 кв. м на відстані від 0,2 м до 0,15 м від межі земельної ділянки між їхніми частинами домоволодіння, що позбавляє її права безперешкодно обслуговувати стіну належного їй житлового будинку.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_2 просила суд зобов`язати ОСОБА_1 знести цегляну вбиральню-душ літ. "З1", розташовану у межах наданого їй безоплатного сервітуту на земельній ділянці площею 29,6 кв. м, знести сарай літ. "З", розташований у домоволодінні на АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0283 га, наданою на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 жовтня 2008 року, шляхом знесення бетонного паркану № 11 загальною площею 36,6 кв. м, встановленого між їх частинами домоволодіння; здійснити перерозподіл земельної ділянки, шляхом переносу точки № 1 на відстань 0,7 м, точки № 2 на відстань 0,1 м вліво вглибину земельної ділянки, наданої у користування ОСОБА_1 з переносом паркану № 8 на нову межу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 знести цегляну вбиральню-душ літ. "З1", розташовану у межах наданого ОСОБА_2 безоплатного сервітуту на земельній ділянці площею 29,6 кв. м, та знести сарай літ. "З", розташований у домоволодінні на АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,0283 га, наданою на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 жовтня 2008 року, шляхом знесення бетонного паркану № 11 загальною площею 36,6 кв. м, встановленого між частинами домоволодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 .
Здійснено перерозподіл земельної ділянки, яка закріплена за домоволодінням на АДРЕСА_1, встановлений рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 жовтня 2008 року, збільшено ОСОБА_2 земельну ділянку на 0,00094 га (9,4 кв. м), яка буде складати 0,0294 га, шляхом переносу точки № 1 на відстань 0,7 м, точки № 2 на відстань 0,1 м вліво вглибину земельної ділянки, наданої у користування ОСОБА_1, з переносом паркану № 8 на нову межу.
Залишено ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,04346 га.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 щодо перерозподілу земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що при подальшому виділі співвласникам окремих домоволодінь буде змінена форма власності нерухомого майна сторін, і порядок користування земельною ділянкою, визначений рішенням Бердянського міськрайонного суду від 21 жовтня 2008 року, буде порушувати права ОСОБА_2 на вільне володіння своєю власністю, зокрема вигрібною ямою літ. "Ю".
Встановивши також, що сарай літ. "З", вбиральня-душ літ. "З1" побудовані ОСОБА_1 і паркан № 11 побудовано ОСОБА_3 з порушенням вимог пункту 3.25* ДБН 360-92 щодо меж сусідніх ділянок, суд вважав наявними правові підстави для знесення вказаних господарських об`єктів.
Водночас виділ часток ОСОБА_1 і ОСОБА_3 до вирішення питання про відновлення прав ОСОБА_5 на користування своїм майном суд вважав передчасним, оскільки він має здійснюватись лише після вирішення спірних питань щодо відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_5 .
Також суд вважав за неможливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про здійснення розподілу земельної ділянки відповідно до рішення Бердянського міськрайонного суду від 21 жовтня 2008 року, з огляду на те, що це питання повторному вирішенню не підлягає.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відхилені.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2017 року залишено без змін.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтував висновки, викладені в рішенні, дотримався норм процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, у результаті чого зробив висновки по суті спору, які не відповідають фактичним обставинам справи.
На думку ОСОБА_1, позовні вимоги у цій справі не є взаємовиключними та можуть розглядатись незалежно одна від одної.
При цьому, апеляційний суд помилково зазначив, що висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи від 12 вересня 2016 року № 204 визначено розмір земельної ділянки, яка підлягає перерозподілу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Суд помилково вважав обґрунтованими вимоги ОСОБА_2 про знесення цегляної вбиральні-душу літ. "З1" та сараю літ. "З", оскільки зазначені господарські споруди були збудовані ще до встановлення сервітуту. Крім того, цегляна вбиральня-душ літ. "З1" та сарай літ. "З" не є самочинним будівництвом та не порушує прав ОСОБА_2 .
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та зупинено виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.