ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/814/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний Велетень"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 (колегія суддів Барбашова С.В. - головуючий, - Істоміна О.А., Стойка О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний Велетень"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефан Олександр Анатолійович
2. ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора
за участю:
позивача: Кузьменко В.С. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство "Племінний завод "Червоний Велетень" (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" (далі-відповідач), просило визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42336148 від 01.08.2018 (далі-Рішення), яке прийнято державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем (далі-державний реєстратор).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення порушує права та законні інтереси позивача щодо користування земельною ділянкою, оскільки державний реєстратор на підставі поданих відповідачем відомостей, допустив подвійну державну реєстрацію речового права за відповідачем на цю ж земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні позивача.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 (суддя Хотенець П.В.), позов задоволено.
2.2. Свій висновок суд мотивував тим, що Рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
2.3. Оскаржуваною постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2019, вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач обрав неправильний та неефективний спосіб захисту прав.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що апеляційним судом порушені норми матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що подвійна реєстрація права оренди за різними особами на одну і ту саму земельну ділянку є порушенням вимог законодавства, що тягне за собою скасування Рішення. Висновки апеляційного суду про необхідність додаткового визнання договору оренди недійсним є помилковими, оскільки це не впливає на розгляд даного спору по суті. Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно послався на низку постанов Великої Палати Верховного Суду, а також позбавив його права на судовий захист.
4. Мотивувальна частина
4.1. Вирішуючи спір по суті, суди обох інстанцій встановили, що 06.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Племінний завод "Червоний Велетень" (перейменовано на ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень"; орендар) і ОСОБА_2 (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, позивач отримав в оренду земельну ділянку, яка знаходиться на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, кадастровий номер 6321780500:02:000:0695, площею 0,1045 га (далі-земельна ділянка), строком на 10-ть років.
4.2. При цьому встановлено, що земельна ділянка була прийнята ОСОБА_1 у спадщину за заповітом на підставі відповідного свідоцтва.
4.3. Згідно з інформацією Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області (лист від 06.02.2019 № 64/111-19) станом на 29.12.2012 відповідно до Книги реєстрації державних актів на право власності, постійного користування, договорів оренди земельних ділянок, зокрема, між зазначеними у переліку громадянами (у тому числі ОСОБА_1 ) та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321780500:02:000:0695, а інших записів про зміну або припинення цього договору немає. Аналогічну інформацію надало Головне управлінням Держгеокадастру у Харківській області (лист від 06.02.2019 № 32-20-11-1036/0/19-19).
4.4. Обґрунтовуючи позов, позивач наголосив, що 24.01.2019 під час перевірки інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за якими зареєстровано інше речове право: право оренди на земельні ділянки, які перебувають у користуванні позивача, в тому числі на підставі договору оренди земельної ділянки, за новим орендарем, відповідачем, а саме 26.07.2018 укладено договір, а 01.08.2018 прийнято Рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.
4.5. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.6. Колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що спір необхідно розглядати в порядку господарського судочинства з огляду на таке.
4.7. Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
4.8. За змістом пунктів 6, 10, 15 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
4.9. Відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
4.10. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).
Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у такій справі.
4.11. У поданому до суду в порядку господарського судочинства позові, позивач просив визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав оренди відповідача стосовно земельної ділянки, власником якої є третя особа - ОСОБА_1 (фізична особа).
Тобто позивач вважає, що у нього виник спір з особою, право якої зареєстровано, з приводу реєстраційних дій. Однак таке твердження, на переконання Верховного Суду, є помилковим, спростовується змістом позовної заяви, за змістом якої наявні обставини, що мають значення для правильної кваліфікації спірних правовідносин і застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
4.12. У позовній заяві позивач акцентував, що перебуває у договірних відносинах із фізичною особою - власником земельної ділянки на підставі договору оренди, укладеного 06.08.2012, строком на 10 років, та є орендарем зазначеної земельної ділянки.
4.13. Однак 24.01.2019 позивач дізнався про реєстрацію права оренди стосовно цієї самої земельної ділянки за відповідачем на підставі Рішення державного реєстратора.
4.14. Позивач зазначив, що державний реєстратор не дослідив інформації про речові права, які виникли до 01.01.2013, відповідно до вимог Закону № 1952-ІV.
4.15. Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
4.16. Цивільні права та інтереси суд може захистити у спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України).
4.17. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.