Постанова
іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 732/1728/18
провадження № 51-4485км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Шевченко О. О.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Верех А. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Кашуби Миколи Олексійовича на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року в кримінальному провадженні № 12018270110000270 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі-КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 666,24 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 30 000 грн-моральної шкоди та 7000 грн-витрат на правову допомогу.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 06 серпня 2018 року близько 14:00, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні в салоні автомобіля Volksvagen Golf (д.н.з. НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_3 та який рухався по автодорозі Н28 (Чернігів - Городня - Сеньківка) в напрямку м. Городньої Чернігівської області, перебуваючи в громадському місці, а саме на відрізку вказаної автодороги на відстані 50 км 800 м від м. Чернігова (між с. Політрудня Городнянського району та м. Городньою), діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень,- 4,5 мм пневматичного газобалонного пістолета моделі Р210 № НОМЕР_2 виробництва тайванської фірми "SAS", призначеного для тренувальної та любительської стрільби, спорядженого 4,5 мм сталевими кульками типу "ВВ", через відкрите бічне вікно передніх пасажирських дверей здійснив постріл у ОСОБА_2, яка стояла на правому узбіччі автодороги на відстані 1,3 м від нього, в результаті чого заподіяв потерпілій тілесного ушкодження легкого ступеня тяжкості, що не спричинило розладу здоров`я.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 23 серпня 2019 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
За змістом касаційної скарги захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Кашуба М. О., не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими щодо підзахисного, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296 КК, адже жодного мотиву на вчинення хуліганських дій або заподіяння шкоди здоров`ю потерпілій та явної неповаги до суспільства у ОСОБА_1 не було. Крім того, вказує, що правопорушення було вчинено на ділянці дороги між населеними пунктами за відсутності будь-яких сторонніх осіб, що виключає кваліфікацію дій засудженого як хуліганських. Вважає, що його дії охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 125 КК, тобто кваліфікуються як умисне легке тілесне ушкодження. Вказує на неконкретне викладення у вироку фактичних обставин злочину. Зазначає, що суд під час призначення покарання не в повній мірі врахував обставини, які його пом`якшують і дають підстави звільнити засудженого від відбування покарання відповідно до ст. 75 КК, а саме те, що ОСОБА_1 вперше судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, компенсував повністю матеріальні збитки і частково моральну шкоду потерпілій, на його утриманні перебуває новонароджена дитина, дружина та батьки-пенсіонери.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_2 просила судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Верех А.М. просили задовольнити касаційну скаргу та скасувати судові рішення.
У судовому засіданні прокурор Шевченко О. О. висловила позицію про законність і обґрунтованість судових рішень, просилазалишити їх без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він не погоджується з наданою судом оцінкою доказам та заперечує правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, що на підставі статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, та правильність кваліфікації його дій за цими нормами кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що в судовому рішенні навів докладні мотиви.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, а саме: показань потерпілої ОСОБА_2, яка підтвердила хуліганські дії та безпричинне здійснення ОСОБА_1 у неї пострілу, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо обставин події; фактичних даних, що містяться у протоколах обшуку автомобіля від 06 серпня 2018 року, слідчих експериментів від 09 та 19 жовтня 2018 року, а також інших доказів, зміст яких відображено у вироку.
Не викликають жодних сумнівів у колегії суддів показання потерпілої та свідків, оскільки вони повністю узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині.
Вищевказані докази, які суд першої інстанції ретельно дослідив та визнав достатніми і допустимими, у своїй сукупності доводять висунуте ОСОБА_1 обвинувачення.
Детально дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що в сукупності та взаємозв`язку вони є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_1 .
При цьому суд розцінив показання засудженого вчастині заперечення своєї вини як спосіб захисту, спрямований на уникнення призначеного йому покарання.
На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.
Твердження захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки, на його думку, дії ОСОБА_1 потрібнокваліфікувати за ст. 125 КК як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, є безпідставними.
Основними критеріями відмежування хуліганства від злочинів проти здоров`я, між іншим, є об`єкт злочину і така ознака суб`єктивної сторони, як його мотив.
Так, зі змісту ст. 296 КК вбачається, що об`єктом захисту за цією нормою є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що відображається у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав і свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі та ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.