Постанова
іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 161/766/18
провадження № 51-4371км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Сулятицького І.С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Лавренчука О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Лавренчука О.В. на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2019 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030010004576, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Хмельницького, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2011 року за ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Луцький міськрайонний суд Волинської області вироком від 12 квітня 2019 року засудив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 29 вересня 2017 року о 14:45 шляхом підбору ключа таємно проник у квартиру АДРЕСА_2, звідки таємно викрав золотий браслет вартістю 13 982 грн, а після викриття його потерпілим ОСОБА_2, який зайшов до вказаної квартири, покинув місце злочину з викраденим майном.
Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 07 серпня 2019 року залишив апеляційну скаргу захисника Лавренчука О.В. без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Лавренчук О.В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить питання про скасування судових рішень стосовно ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання. На обґрунтування своїх вимог вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Вважає, що пред`явлення особи для впізнання потерпілому ОСОБА_2 та малолітньому свідку ОСОБА_3 проведено з порушеннями вимог ст. 228 КПК, тому результати цих слідчих дій є недопустимими доказами.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 та його захисник Лавренчук О.В. підтримали касаційну скаргу та просили судові рішення скасувати, а кримінальне провадження закрити. Прокурор касаційну скаргу захисника не підтримав.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджено детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив і правильно оцінив.
Зокрема, такий висновок місцевий суд обґрунтував показаннями, наданими в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_2 та малолітнім свідком ОСОБА_3 про те, що вони 29 вересня 2017 року, повернувшись додому о 14:45, у своїй квартирі побачили ОСОБА_1, одягненого в сірий спортивний костюм із капюшоном, який одразу вибіг із квартири.
Вказані показання потерпілого та свідка суд правильно визнав послідовними й такими, що узгоджуються між собою та іншими доказами, наявними в матеріалах провадження, підстав не довіряти їм у суду не було. Мотивів для обмови потерпілим та свідком засудженого судом не встановлено.