Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 352/243/15-ц
провадження № 61-36831св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2018 року в складі судді: Хоминець М. М., та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Девляшевського В. А., Томин О. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором.
Первісний позов обґрунтований тим, що 17 липня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 74/232-143/06, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 19 945 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00 % річних на строк до 14 липня 2017 року. Для забезпечення виконання умов кредитного договору 17 липня 2006 року укладено договір поруки № 74/232-143/06 ІІ між банком, позичальником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2, згідно якого поручитель взяв на себе зобов`язання солідарно відповідати за зобов`язаннями позичальника ОСОБА_1
Банк вказував, що ОСОБА_1 з березня 2014 року перестав погашати кредит, чим порушив договірні зобов`язання. 14 листопада 2014 року банком позичальнику та поручителю направлено вимоги про усунення порушень умов договору, які до часу звернення з позовом залишились не виконаними. Станом на 09 січня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 6703,27 доларів США, з якої заборгованість по кредиту - 6 130,35 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків - 572,92 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 2 016,75 грн, пеня за прострочення сплати відсотків - 489,98 грн.
ПАТ "УкрСиббанк", з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідачів:
у солідарному порядку заборгованість у розмірі 6703,27 доларів США, з якої заборгованість по кредиту - 6 130,35 доларів США, заборгованість по відсотках - 572,92 доларів США; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 2506,73 грн, з якої 2 016,75 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 489,98 грн - пеня за прострочення сплати відсотків,
судові витрати у розмірі 1080,80 грн.
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживачів.
Зустрічний позов мотивований тим, що у кредитному договорі немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, немає умов, які визнані обов`язковими відповідно до пунктів 3.2, 3.4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженої Постановою НБУ від 10 травня 2007 року. В порушення частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. У наданому банком розрахунку не вказано повної орієнтованої вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово, він є нечітким і незрозумілим для споживача. Також даний кредитний договір він не підписував. Оскільки оспорюваний договір суперечить вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", його умови є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, створюють істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживача.
ОСОБА_1 просив визнати недійсним кредитний договір № 74/232-143/06 від 17 липня 2006 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2018 року первісний позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнутр з ОСОБА_1, ОСОБА_2, у солідарному порядку на користь ПАТ "УкрСиббанк", заборгованість за кредитним договором № 74/232-143/06 від 17 липня 2006 р. у розмірі 6 703,27 доларів США, що складається з 6 130,35 доларів США заборгованості по кредиту і 572,92 доларів США заборгованості по відсотках, та пені за порушення строку повернення кредиту і сплати відсотків у розмірі 2 506,73 грн. Відмовлено в зустрічному позові ОСОБА_1 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику ОСОБА_1 кредит у повному обсязі шляхом видачі готівки через касу банку що підтверджується належно засвідченою копією заяви на видачу готівки від 18 липня 2006 року з підписом позичальника про отримання кредиту в сумі 19 945 доларів США. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником, який з березня 2014 року перестав погашати кредит, зобов`язань за вказаним кредитним договором станом на 09 січня 2015 р. його заборгованість за цим договором становить 6703,27 доларів США, з якої заборгованість по кредиту - 6 130,35 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків - 572,92 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 2016,75 грн, пеня за прострочення сплати відсотків - 489,98 грн. Згідно з вимогами статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.
При відмові в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції вказав, що: відповідно до пункту 9.13 кредитного договору підписання даного договору позичальником свідчить про те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього; перед підписанням договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України; твердження позивача за зустрічним позовом про те, що він не підписував кредитний договір, спростовується висновком судової почеркознавчої експертизи від 10 березня 2017 року № 1.1.-171/16, згідно якого підписи у графі "Позичальник" у кредитному договорі №74/232-143/06 від 17 липня 2006 року та підпис у графі "Позичальник" у договорі поруки від 17.07.2006 року виконані ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2018 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику ОСОБА_1 кредит у повному обсязі шляхом видачі готівки через касу банку, що підтверджується належно засвідченою копією заяви на видачу готівки від 18 липня 2006 року з підписом позичальника про отримання кредиту в сумі 19 945 доларів США. Суд першої інстанції дав правильну оцінку розгорнутим розрахункам банку про розмір заборгованості по тілу кредиту, несплачених процентах та пені. У вказаному розрахунку відображено, що позичальник до березня 2014 року своєчасно сплачував тіло кредиту та відсотки, тому суд обґрунтовано не взяв до уваги, його доводи про відсутність доказів отримання кредитних коштів за договором. Відповідно до пункту 9.13 кредитного договору підписання даного договору позичальником свідчить про те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього; перед підписанням договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України. Доводи ОСОБА_1, що він не підписував кредитний договір, спростовується висновком судової почеркознавчої експертизи від 10 березня 2017 року № 1.1.-171/16. Колегія суддів вважала, що судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна правова оцінка, висновок про задоволення позовних вимог банку про стягнення кредитної заборгованості та недоведеність зустрічних позовних вимог є вірним.
Аргументи учасників справи
У травні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржені рішення скасувати та направити справити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що банком не доведено одержання кредиту за допомогою належних доказів. Без визначення суми заборгованості позовні вимоги банку не можуть бути задоволені, оскільки не з`ясовано чи відповідають розміри нарахувань банку вимогам договору. Кредитний договір містить несправедливі умови, що є підставою для визнання його недійсним.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 17.07.2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 74/232-143/06, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 19 945 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00 % річних на строк до 14 липня 2017 року.
Для забезпечення виконання умов кредитного договору 17 липня 2006 року укладено договір поруки між банком, ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2, згідно якого поручитель взяла на себе зобов`язання солідарно відповідати за зобов`язаннями позичальника ОСОБА_1
Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредит у повному обсязі шляхом видачі готівки через касу банку, що підтверджується належно засвідченою копією заяви на видачу готівки від 18 липня 2006 року з підписом позичальника про отримання кредиту в сумі 19 945 доларів США.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником, який з березня 2014 року перестав погашати кредит, інші зобов`язання за договором, станом на 09 січня 2015 року його заборгованість становить 6 703,27 доларів США, з якої заборгованість по кредиту - 6 130,35 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків - 572,92 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 2 016,75 грн, пеня за прострочення сплати відсотків - 489,98 грн.
Суди встановили, що відповідно до пункту 9.13 кредитного договору підписання кредитного договору позичальником свідчить про те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими. Перед підписанням договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 10 березня 2017 року № 1.1.-171/16 підписи в графі "Позичальник" у кредитному договорі № 74/232-143/06 від 17 липня 2006 року та підпис у графі "Позичальник" у договорі поруки від 17 липня 2006 року виконані ОСОБА_1 .
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
У статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.