Постанова
Іменем України
16 січня 2020 року
м. Київ
справа № 161/18755/13-к
провадження № 51-10046км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Григор`євої І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дубини Д.Г.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
захисника Ульчака Б.І.,
потерпілого ОСОБА_1,
представника потерпілого Хомича Р.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора прокуратури Волинської області, потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 30 серпня 2018 року та касаційну скаргу засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 30 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12012020130000030, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Жабче Волинської області, жителя АДРЕСА_1,
та
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Підгайці Волинської області, жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, та призначено кожному покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років
з конфіскацією всього належного їм майна.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 612 236 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 грн - моральної шкоди, а всього - 1 637 236 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Місцевий суд встановив, що ОСОБА_2 зі своїм сином ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою, з вересня 2009 року по червень 2011 року умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою ОСОБА_1, переконали останнього передати їм для придбання земельної ділянки, будівництва житлового будинку у с. Крупа Луцького району Волинської області, організації благодійних проектів 289 700 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 05 листопада 2009 року становило 2 320 497 грн, якими вони розпорядилися на власний розсуд.
Із зазначених коштів 77 000 грн ОСОБА_2 і ОСОБА_3 витратили на придбання земельної ділянки на АДРЕСА_2 ; 631 261 грн з метою створення видимості будівництва будинку засуджені витратили на виконання робіт із будівництва, без необхідної проектно-кошторисної документації, використовуючи матеріали, які були в ужитку, за участі необлікованих найманих працівників; решту - 1 612 236 грн витратили на власні потреби.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 30 серпня 2018 року апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та потерпілого ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційні скарги захисників Шестерніна В.Д., Єлова В.А. та обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволено частково. Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2014 року щодо останніх в частині призначеного покарання змінено. Постановлено вважати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засудженими за ч. 4 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вони протягом іспитового строку тривалістю 2 роки не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов`язки, передбачені ст.76 КК: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи. У решті вирок суду залишено без змін.
У кримінальному провадженні постановлено також такі судові рішення:
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 23 жовтня 2014 року вирок Луцького міськрайонного суду від 06 серпня 2014 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 скасовано, а провадження закрито за відсутністю в діяннях останніх складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 серпня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 23 жовтня 2014 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 19 листопада 2015 року вирок Луцького міськрайонного суду від 06 серпня 2014 року щодо
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 19 листопада 2015 рокущодо
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 30 серпня 2018 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у зв`язку зістотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що на порушення вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції не навів мотивів необхідності зміни вироку в частині призначеного покарання засудженим та застосування щодо них інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням. Стверджує, що, змінюючи вирок та приймаючи рішення про застосування щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 положень
ст. 75 КК, колегія суддів апеляційного суду виходила з тих самих обставин, які вже були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання у мінімальних межах санкції ч. 4 ст. 190 КК.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 також просить скасувати згадану ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи, наведені в його апеляційній скарзі. Стверджує, що він просив суд апеляційної інстанції призначити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, натомість суд в ухвалі зазначив, що потерпілий вважав законним вирок суду в частині призначеного покарання. Зазначає, що засуджені на шлях виправлення не стали і до набрання вироком законної сили перебували в розшуку.
У спільній касаційній скарзі засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження
на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК за відсутності в їх діянні складу кримінального правопорушення і відмовити у задоволенні цивільного позову або пом`якшити призначене покарання. Вважають, що в них з потерпілим склалися цивільно-правові відносини, які регламентуються виключно положеннями цивільного законодавства. Інші доводи стосуються порушень кримінального процесуального закону, які, на думку засуджених, були допущені судами нижчих інстанцій.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Пантєлєєва А.С. підтримала касаційну скаргу прокурора, касаційну скаргу потерпілого підтримала частково, заперечувала проти задоволення касаційної скарги засуджених.
Захисник Ульчак Б.І. просив задовольнити касаційну скаргу засуджених.
Потерпілий ОСОБА_1 та його представник Хомич Р.В. підтримали касаційну скаргу потерпілого і прокурора та заперечували проти задоволення касаційної скарги засуджених.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.