Постанова
іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 349/1936/17
провадження № 51-7961км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисника Яша П. К.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката Яша П. К. та засудженої ОСОБА_2 на вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2018 року та вирок Львівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року в кримінальному провадженні № 12017090210000245 стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), та
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Куликів Жовківського р-ну Львівської обл., зареєстрованої в АДРЕСА_2 ), яка фактично проживає в АДРЕСА_3 ), раніше не судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Рогатинського районногосуду Івано-Франківської області від 22 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком, із покаранням, призначеним за вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2016 року, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Зараховано ОСОБА_1 у строк відбування призначеного судом покарання строк попереднього ув`язнення з 07 вересня до 28 грудня 2017 року відповідно до ч. 5 ст. 72 КК з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
За цим же вироком ОСОБА_2 визнано винуватою і засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
Зараховано ОСОБА_2 у строк відбування призначеного судом покарання строк попереднього ув`язнення з 07 вересня до 03 листопада 2017 року відповідно до ч. 5 ст. 72 КК з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодопроцесуальних витрат у провадженні.
Львівський апеляційний суд вироком від 25 червня 2019 року скасував вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та призначення їм покарання.
Ухвалив новий вирок, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2016 року і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
За цим же вироком апеляційного суду ОСОБА_2 визнано винуватою і засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони 07 вересня 2017 року близько 09:05 за попередньою змовою, а ОСОБА_1 повторно, з корисливих мотивів, діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, проникли в житловий будинок ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4, звідки викрали майно ОСОБА_3, а саме ювелірні вироби на суму 6763,52 грн та грошові кошти в сумі 200 дол. США, двома купюрами номіналом по 100 дол. США кожна.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник засудженої ОСОБА_1 - адвокат Яш П. К., покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги мотивує тим, що судами в основу судових рішень покладено недопустимі докази, зокрема протокол огляду господарства потерпілої ОСОБА_3, протокол обшуку автомобіля свідка ОСОБА_4, протокол огляду місця події від 08 вересня 2017 року, висновки експерта від 04 жовтня 2017 року № 1.2-565/17 та від 20 жовтня 2017 року № 4.3-293/17, здобуті з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що у вироку апеляційного суду фактичну вартість викрадених речей не встановлено, оскільки експертизу проведено всупереч положенням ст. 242 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
За змістом касаційної скарги засуджена ОСОБА_2, покликаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного їй покарання і звільнити її від відбування покарання на підставі ст. 79 КК.
На обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного їй покарання, неправомірно змінив правову кваліфікацію. Стверджує, що суд не в повній мірі врахував її особу, а саме те, що вона є матір`ю трьох дітей віком до семи років і станом на 04 листопада 2019 року перебуває на обліку у пологому будинку у зв`язку з вагітністю, тому, вважає, що суд призначив явно несправедливе покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційніскарги заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні захисник Яш П. К. підтримав касаційну скаргу, прокурор Шевченко О. О. частково підтримала касаційну скаргу захисника, скаргу засудженої просила залишити без задоволення, просила судові рішення змінити, виключити з них покликання як на докази: протокол огляду місця події від 08 вересня 2017 року та висновок експерта від 04 жовтня 2017 року.
Мотиви Суду
Згідно зіст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що свої висновки про доведеність винуватостіОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та правильність кваліфікації їхдій за цією нормою кримінального закону апеляційний суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Так, зі змісту касаційної скарги захисника Яша П. К. вбачається, що він не погоджується з наданою судами оцінкою доказам. Однак доводи, наведені у ній, про те, що під час огляду місця події (господарства потерпілої ОСОБА_3 та автомобіля ОСОБА_4 ) від 07 вересня 2017 року порушено вимоги кримінального процесуального закону, оскільки цю слідчу дію було проведено без ухвали слідчого судді, є необґрунтованими.