Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 761/40407/17
провадження № 61-48995св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Саманта-Схід", Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота",
третя особа - Закрите акціонерне товариство "Валенте",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саманта-Схід" (далі - ТОВ "Саманта-Схід"), Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" (далі - ПАТ "Банк Золоті Ворота"), третя особа - Закрите акціонерне товариство "Валенте" (далі - ЗАТ "Валенте"), про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 08 червня 2004 року між ним та ПАТ "Банк Золоті Ворота" укладений договір про надання споживчого кредиту № 511, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 276 000,00 грн на строк до 18 червня 2004 року, зі сплатою 29 процентів річних за користування кредитом. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 08 червня 2004 року між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ЗАТ "Валенте" укладений договір іпотеки № 04-186. Додатковою угодою до договору споживчого кредиту
від 18 червня 2004 року змінено строк повернення кредиту на 30 червня
2004 року. 02 липня 2004 року між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ТОВ "Саманта-Схід" укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ПАТ "Банк Золоті Ворота" відступило, а ТОВ "Саманта-Схід" прийняло на відплатній основі право вимоги виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 08 червня 2004 року № 511, укладеного між ним та ПАТ "Банк Золоті Ворота".
Вважав, що договір про відступлення права вимоги від 02 липня 2004 року за своєю правовою природою є договором про надання фінансових послуг, а тому, відповідно до діючого на час укладення оспорюваного правочину законодавства, фінансові послуги мали право надавати виключно фінансові установи, зареєстровані у Державному реєстрі фінансових установ та які мають відповідне свідоцтво та ліцензію на здійснення фінансової діяльності, виданих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Разом з тим, ТОВ "Саманта-Схід" у Державному реєстрі фінансових установ не зареєстроване, свідоцтва та ліцензії на здійснення фінансової діяльності, виданих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України не має, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що основним видом діяльності товариства було будівництво житлових і нежитлових будівель.
Посилаючись на те, що оспорюваний договір суперечить вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Положенню про Державний реєстр фінансових установ та Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 02 липня
2004 року.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги не передбачає надання фінансових послуг жодною стороною, а тому до спірних правовідносин не застосовуються положення Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Ураховуючи відсутність доказів, які б свідчили про надання ТОВ "Саманта-Схід" фінансових послуг позивачеві та порушень його прав внаслідок укладення оспорюваного договору, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційний суд виходив з того, що під час укладення договору про відступлення права вимоги сторони, відповідно до положень статей 512, 513, 514 ЦК України, дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а отже з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Відповідачами під час укладання оспорюваного договору про відступлення права вимоги від 02 липня 2004 року дотримані вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.
Відхиляючи доводи позивача про те, що оспорюваний договір порушує його права, виходив з того, що ОСОБА_1 не є стороною зазначеного договору, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора, і згода боржника на укладення такого договору законодавством не передбачена. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги порушені його права, заявник не надав, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати постанову Київського апеляційного суду
від 15 листопада 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд необгрунтовано послався на рішення Господарського суду Харківської області від 14 квітня 2005 року у справі за позовом ЗАТ "Валенте" до ТОВ "Саманта-Схід", Комунального підприємства "ХМБТІ" про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, та за зустрічним позовом ТОВ "Саманта-Схід" до ЗАТ "Валенте", третя особа - Комунальне підприємство "ХМБТІ", про визнання державної реєстрації права власності на нерухоме майно дійсною, оскільки він, як позивач, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі про зазначене рішення господарського суду не вказував та його копію не надавав, що свідчить про порушення апеляційним судом статей 81 та 83 ЦПК України. Поза увагою апеляційного суду також залишилося й те, що він не був залучений до участі при розгляді справи в господарському суді, а отже зазначене рішення не має юридичних наслідків для розгляду справи за його позовом.
Висновок апеляційного суду про те, що оспорюваний договір не порушує його права так як він не є його стороною, є помилковим, оскільки предметом цього договору є його заборгованість за кредитним договором. Майнові права (інтереси) не обмежуються правом власності на фізичні речі та є незалежними від формальної їх класифікації у законодавстві України у розумінні частини першої статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. До майнових прав та інтересів особи належать також і інші права та інтереси, зокрема активи такої особи та її борги, а тому вони мають автономне значення і вважаються майном, що підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, а саме, рішеннями у справі "Броньовські проти Польщі" (заява № 31443/96) та у справі "Сук проти України" (заява №10972/05).
Вказував на те, що договір про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором про надання фінансових послуг, а обумовлені ним правовідносини є правовідносинами з надання фінансових послуг з огляду на те, що цей договір передбачає здійснення операції з фінансовими активами фізичної особи, зокрема її борговими зобов`язаннями. Фінансові послуги можуть надаватися виключно фінансовими установами, тоді як ТОВ "Саманта-Схід" не зареєстровано у Державному реєстрі фінансових установ та не має свідоцтва Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про належність його до фінансових установ. Апеляційний суд на зазначені обставини увагу не звернув та не урахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2389цс15, від 16 березня
2016 року у справі № 6-2629цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-2531цс15, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, провадження № 12-97гс18.
Відзив на касаційну скаргу подано не було.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 28 січня
2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
08 червня 2004 року між АКБ "Золоті ворота", правонаступником якого є ПАТ "Банк Золоті Ворота", та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 511, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 276 000 грн, строком користування по 18 червня 2004 року, зі сплатою 29 процентів річних.
Цього ж дня, 08 червня 2004 року між АКБ "Золоті ворота", правонаступником якого є ПАТ "Банк Золоті Ворота", та ЗАТ "Валенте" укладений договір іпотеки № 04-186, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т. В., відповідно до якого з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 08 червня 2004 року № 511 та всіма додатковими угодами, що виникатимуть в майбутньому, ЗАТ "Валенте" передало в іпотеку АКБ "Золоті ворота" нежитлову будівлю літ. Х-5 (гуртожиток) загальною площею
2 470.1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
18 червня 2004 року між АКБ "Золоті ворота", правонаступником якого є ПАТ "Банк Золоті Ворота", та ОСОБА_1 укладений договір про зміни до договору про надання споживчого кредиту від 08 червня 2004 року № 511, яким у договорі слова в пункті 1.1 "...Позичальник зобов`язується на умовах, передбачених договором, повернути кредит у строк "18 червня 2004 р..." замінено на слова "..Позичальник зобов`язується на умовах, передбачених договором, повернути кредит у строк "30" червня 2004 р....".
02 липня 2004 року між АКБ "Золоті Ворота", правонаступником якого є ПАТ "Банк Золоті Ворота", та ТОВ "Саманта-Схід" укладений договір про відступлення права вимоги за яким АКБ "Золоті Ворота" відступає, а ТОВ "Саманта-Схід" приймає на відплатній основі право вимоги виконання
ОСОБА_1 зобов`язань по договору про надання споживчого кредиту
від 08 червня 2004 року № 511, укладеного між АКБ "Золоті ворота" та
ОСОБА_1
12 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг з вимогою про надання інформації щодо ТОВ "Саманта-Схід". Листом від 29 червня
2017 року за № 4608/16-12 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг повідомила позивача, що ТОВ "Саманта-Схід" статусу фінансової установи не набувало, ліцензій та інших дозвільних документів Нацкомфінпослуг не отримувало.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування