Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 347/204/17
провадження № 61-45344св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Грушицького А.І., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його адвокатом Кулешір Світланою Орестівною, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2018 року у складі судді Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору від 01 березня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. ОСОБА_1 не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору та статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.
У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31 грудня 2016 року має заборгованість 22 333,22 грн, яка складається з наступного: 1 995,00 грн заборгованість за кредитом, 15 898,54 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 900,00 грн заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн штраф (фіксована частина); 1 039,68 грн штраф (процентна складова).
Враховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з відповідача на користь банку вказану заборгованість за кредитним договором від 01 березня 2012 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 01 березня 2012 року в загальному розмірі 22 333,22 грн, а також 1 600,00 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором від 01 березня 2012 року не виконував, станом на 31 грудня 2016 року має заборгованість 22 333,22 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком, тому слід стягнути з відповідача на користь банку вказану заборгованість.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2017 року відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заявник подав апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення та з урахуванням відсутності фактів неповідомлення відповідача про розгляд справи, застосувавши положення частини другої статті 358 ЦПК України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст касаційної скарги
03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 через адвоката Кулешір С. О. надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді справи в суді першої інстанції, заявник не був повідомлений належним чином про час, дату і місце проведення судового засідання, у зв`язку з чим він був позбавлений процесуальних прав, як сторона процесу. У матеріалах справи відсутні докази щодо повідомлення про вручення судових повісток з розпискою ОСОБА_1 про їх отримання. Посилання апеляційного суду на супровідний лист, яким направлялось судове рішення є безпідставним, оскільки свідчить лише про направлення копії зазначеного рішення, а не про отримання судового рішення заявником. Також посилання суду апеляційної інстанції на заяву від 14 лютого 2017 року, в якій ОСОБА_1 просить розглянути справу без його участі не відповідають дійсності. Заявник з вказаною заявою до суду першої інстанції не звертався, ознайомився з нею лише під час ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, у вказаній заяві не зазначено номеру справи, учасників справи, предмету позову, судді який розглядає справу, на ній відсутня штампова печатка канцелярії суду про вхідну інформацію з зазначенням дати та реєстраційного номеру, в базі реєстрації вхідної кореспонденції дана заява не значиться. Викладене свідчить про те, що вказана заява не подавалася ОСОБА_1, оскільки вона не надходила до канцелярії Косівського районного суду Івано-Франківської області та заявник не міг її подати під час судового засідання тому, що не був присутній в судовому засіданні.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку з тим, що відповідач не був повідомлений належним чином про розгляд справи та копію судового рішення він не отримував.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2017 року відмовлено на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.