Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа №740/2457/18
провадження № 61- 12054св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В.В., Штелик С.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2019 року, ухвалене під головуванням судді Пантелієнко В.Г., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 травня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Бобрової І.О., Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернуласьдо суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про виселення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вона та третя особа по справі є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_3 вселилась у зазначений будинок у 1992 році як член сім`ї їх сина, а відповідач ОСОБА_5 стала проживати в будинку з 1998 року після свого народження. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, син позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_4, чоловік та батько відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідно. Після його смерті відповідачі залишились проживати в будинку позивача, проте жодним чином не беруть участі в утриманні будинку та сплаті комунальних послуг. На ґрунті неприязних відносин, починаючи з 2015 року, відповідачі постійно вчиняють сварки, погрожуючи фізичною розправою, застосовуючи фізичну силу, що підтверджується неодноразовими зверненнями до органів поліції, чим завдають моральних страждань, порушують право на спокійне життя та старість. Посилаючись на ст.317,391 ЦК України, ст.116, 150,157 ЖК УРСР, позивач просиласуд виселити відповідачів із належного їй на праві власності житлового будинку.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2019 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині вимог до ОСОБА_5 про виселення у зв`язку зі смертю останньої.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2019 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_3 із житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 704 грн судового збору.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 травня 2019 року рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2019 року залишено без змін.
Рішення суду першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач систематично вчиняє насильство в сім`ї, вчиняє сварки, чим робить неможливе проживання з нею в житловому будинку, його власникам ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які є особами похилого віку. Проживання відповідача, яка не є членом сім`ї позивача, в спірному будинку суперечить інтересам власників житла.
Окрім того, суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та посилаючись на правовий висновокВерховного Суду України, викладений у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц,дійшов висновку про те, що відповідач була вселена і проживала у спірному будинку в якості члена сім`ї померлого сина позивача ОСОБА_1, набувши право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом. Оскільки відповідач спільним побутом із позивачем не пов`язана, членом її сім`ї не є, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами була встановлена вина ОСОБА_3 у вчиненні правопорушень насильницького характеру по відношенню до ОСОБА_1, що порушує презумпцію невинуватості, тому підстав для виселення відповідача у суду не було.
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що суди виселяючи ОСОБА_3, дійшли правильного висновку про те, що відповідач систематично вчиняє насильство в сім`ї, вчиняє сварки, чим створює неможливе проживання в одному будинку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 травня 2019 року.
12 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 18 лютого 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 травня 2019 року.
Витребувано з Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області цивільну справу № 740/2457/18.
У серпні 2019 року справа № 740/2457/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є власниками по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 ( а.с.7).
ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною адресою зареєстровані : ОСОБА_4 (чоловік), ОСОБА_3 (невістка), ОСОБА_7 (онук).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6, син позивача та чоловік відповідача ОСОБА_3 . Після його смерті ОСОБА_3 залишилась проживати в будинку позивача.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 неодноразово звертались до Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області з проханням прийняти міри реагування щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які постійно провокують сварки та погрожують фізичною розправою.
19 травня 2016 року, 11 липня 2016 року, 20 квітня 2017 року інспектором Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області з ОСОБА_3 проводилися бесіди профілактичного характеру щодо недопущення протиправної поведінки відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 16, 17, 18).
У травні 2018 року ОСОБА_1 зверталась до відділу у справах сім`ї та молоді щодо вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відносно неї та ОСОБА_4, Заявлено про фізичне насильство - побиття (синці навколо правого ока) та психологічне - погрози, образи, залякування ( а.с.11).
Актом від 23 травня 2018 року зафіксовано з`ясування обставин вчинення насильства в сім`ї. Вказаним актом встановлено, що між сторонами по справі відбулася сварка ( а.с.12).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач систематично вчиняє насильство в сім`ї, вчиняє сварки, чим робить неможливе проживання з нею в житловому будинку його власникам ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які є особами похилого віку. Проживання відповідача, яка не є членом сім`ї позивача, в спірному будинку суперечить інтересам власників житла.
Окрім того, суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та посилаючись на правовий висновокВерховного Суду України, викладений у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц,дійшов висновку про те, що відповідач була вселена і проживала у спірному будинку в якості члена сім`ї померлого сина позивача ОСОБА_1, набувши право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом. Оскільки відповідач спільним побутом із позивачем не пов`язана, членом її сім`ї не є, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі ст. 157, ч. 1 ст. 116 ЖК УРСР виселення членів сім`ї власника жилого будинку без надання іншого жилого приміщення допускається, якщо систематичне порушення правил співжиття робить неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.
Статтею 64 ЖК Української РСР передбачено, що до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.
Відповідно до роз`яснень, даних у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", під заходами запобігання і громадського впливу маються на увазі, зокрема, попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, товариськими судами.
Крім того, при розгляді спорів, що не врегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.