Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 554/325/16-ц
провадження № 61-20049св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Биліни Т. І., Мироненко І. П., Принцевської В. П.
у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 березня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
18 березня 2019 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітню дитину видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів її доходів (заробітку), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 лютого 2019 року, до повноліття дитини; стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 192,10 грн.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд судового наказу від 18 березня 2019 року, виданого Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області, за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви посилалась на те, що на момент видання судового наказу № 263/2998/19 вже існував інший судовий наказ № 263/15194/18, виданий 13 грудня 2018 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області, яким з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів (заробітку), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви про видачу судового наказу, тобто з 06 листопада 2018 року, та до повноліття дітей.
ОСОБА_1 зазначала про недобросовісність дій ОСОБА_2 у зв`язку із його зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу за умови існування іншого судового наказу, про який він суд не повідомив, що порушило її права в частині утримання її неповнолітнього сина та призвело до незаконного отримання коштів за виконавчим провадженням № 59025544, відкритим на виконання судового наказу № 263/15194/18 від 13 грудня 2018 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 серпня 2019 рокуу складі судді Кулика С. В. заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано судовий наказ № 263/2998/19 (2-н/263/165/2019) від 18 березня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів її доходів (заробітку), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 лютого 2019 року, до повноліття дитини. У видачі судового наказу за заявоюОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів її доходів (заробітку), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини відмовлено.
Ухвала місцевого суду мотивована обґрунтованістю поданої ОСОБА_1 заяви, оскільки під час видачі судового наказу, враховуючи особливий порядок розгляду заяв про видачу судового наказу, не було відомо про наявність іншого судового наказу № 263/15194/18 від 13 грудня 2018 року.
Постановою Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу суду першої інстанції скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підставами для задоволення заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу є додані до цієї заяви свідоцтво про народження дитини та акт № 35 від 17 січня 2019 року про фактичне проживання батька з сином. При цьому, звертаючись до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 не спростувала доводів ОСОБА_2 стосовно проживання разом із ним сина - ОСОБА_2 .
Апеляційний суд також зазначив, що виходячи із встановлених законодавством підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, наявність судового наказу, за яким вже стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_2, не можна вважати нововиявленою обставиною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та невідповідність ухваленої ним постанови нормам матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 554/325/16-ц, витребувано її з Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.
18 грудня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Сімоненко В. М., Сердюк В. В., Фаловська І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови призвело до подвійного стягнення аліментів на утримання дитини - їх неповнолітнього (на момент звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу) сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за двома судовими наказами, що суперечить вимогам сімейного законодавства.
Вказує, що апеляційний суд, не вирішуючи спір, вважає законним стягнення аліментів батьком дитини на її утримання з матері, з якою постійно мешкає ця дитина та, зазначаючи, що відповідно до законодавчих приписів боржник повинен звертатись із позовною заявою про зменшення розміру аліментів або із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд необґрунтовано вважає, що новий судовий наказ, отриманий з порушенням процесуального закону, не є нововиявленою обставиною.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 грудня 2018 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліментів на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів (заробітку), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви про видачу судового наказу, тобто з 06 листопада 2018 року, та до повноліття дітей.
18 березня 2019 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліментів на неповнолітню дитину - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів її доходів (заробітку), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 лютого 2019 року, до повноліття дитини.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд судового наказу від 18 березня 2019 року за нововиявленими обставинами.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
За змістом статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; 7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.