ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
Київ
справа № 813/4690/16
провадження № К/9901/34853/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Львівської області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду прийняту 4 жовтня 2017 року у складі колегії судів: головуючого судді - Кухар Н.А., суддів: Гулика А.Г., Хоми О.П., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду прийняту 31 січня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Бруновської Н.В., суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.,
І. Суть спору
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Львівської області, Державної казначейської служби України, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:
1.1. визнати неправомірною відмову Апеляційного суду Львівської області у листі від 14 грудня 2016 року за №07.24/121/2016 про проведення нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку;
1.2. зобов`язати Апеляційний суд Львівської області провести нарахування та виплату суми вихідної допомоги при звільненні у відставку позивачу у відповідності до положень частини третьої статті 46 Закону України № 2862-XII від 15 грудня 1992 року з відповідними змінами від 24 лютого 1994 року, внесеними Законом № 4015-ХІІ у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен рік роботи на посаді судді, без стягнення податку із нарахованої та виплаченої суми вихідної допомоги;
1.3. визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення на 2016 рік фінансування Апеляційного суду Львівської області на здійснення виплат належної суми вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку.
2. Позов обґрунтовано тим, що право як на відставку, так і виплату у зв`язку з цим одноразової вихідної допомоги позивач набув 20 грудня 2004 року, тобто ще до прийняття Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", а тому вважає, що у відповідності до приписів статті 8 Конституції України, рішень Європейського суду з прав людини має право на отримання при виході у відставку на виплату одноразової вихідної допомоги в розмірі 36-ти заробітних плат за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді без стягнення податку із нарахованої та виплаченої суми вихідної допомоги. При цьому посилання відповідача на приписи згаданого Закону позивач вважає безпідставними, оскільки, за його твердженням, норми цього Закону розповсюджуються лише на тих осіб, які призначені на посаду судді після набрання ним чинності.
3. Відповідачі позов не визнали. У запереченнях проти позову наполягали на безпідставності останнього з огляду на те, що на момент звільнення позивача у відставку були відсутні законодавчо визначені передумови виплати позивачеві одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Постановою Верховної Ради України № 1515-VІІІ від 08 вересня 2016 року "Про звільнення суддів" позивача ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.
5. Наказом голови Апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016 року суддю ОСОБА_1 виключено із штату Апеляційного суду Львівської області.
6. Згідно довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 22 вересня 2016 року № 386/07.20 заробітна плата позивача яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці склала 27 115,00 гривень, з яких оклад 15 950,00 гривень, надбавка за вислугу років 70% - 11 165, 00 гривень.
7. Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 22 вересня 2016 року за № 05.30./108/16 стаж роботи станом на 22 вересня 2016 року, становить 34 роки 01 місяць 06 днів.
8. 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Голови Апеляційного суду Львівської області із заявою про нарахування та виплату йому вихідної допомоги у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді.
8.1. Проте, листом за № 07.24/121/2016 від 14 грудня 2016 року отримав відмову.
9. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу вихідної допомоги протиправною і такою, що порушує права та інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 4 жовтня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, в позові відмовив.
11. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з відсутності правових підстав для виплати позивачеві вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
13. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
14. Представник відповідача Державної судової адміністрації України у запереченнях на касаційну скаргу посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка Верховного Суду
15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Частиною першою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ "Про статус суддів" було визначено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. При цьому частиною третьою цієї ж статті встановлювалось, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
16.1. Проте, вказаний Закон втратив чинність на підставі Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VІ), який зберіг за суддею, який пішов у відставку право на отримання вихідної допомоги, однак передбачав інші розміри такої допомоги.
16.2. Так, згідно з частиною першою статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції до 01 квітня 2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
16.3. Отже, законодавством дійсно було передбачено право судді на виплату вихідної допомоги в розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку (в редакції Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ), а в подальшому в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), однак необхідною передумовою для набуття даного права є вихід судді у відставку
17. Згідно з пунктами 1-5 статті 120 Закону № 2453-VI в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VІІІ "Про звільнення суддів", суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.