ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
Київ
справа № 826/3303/17
провадження № К/9901/32231/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Запорізької області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва прийняту 30 листопада 2017 року у складі головуючого судді - Качура І. А., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду прийняту 7 лютого 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Чаку Є. В., суддів: Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І.,
І. Суть спору
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України (надалі - ДСА України), в якому просив:
1.1. визнати протиправною відмову Апеляційного суду Запорізької області у виплаті йому одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку, передбаченої статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року;
1.2. стягнути з Апеляційного суду Запорізької області на його користь 255 200,00 гривень одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку;
1.3. зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Запорізької області кошти, належні до виплати ОСОБА_1 одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку.
2. Позов обґрунтовано тим, що право як на відставку, так і виплату у зв`язку з цим одноразової вихідної допомоги позивач набув ще до прийняття Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", а тому вважає, що у відповідності до приписів статті 8 Конституції України, рішень Європейського суду з прав людини має право на отримання при виході у відставку на виплату одноразової вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. При цьому посилання відповідачів на приписи згаданого Закону позивач вважає безпідставними, оскільки, за його твердженням, норми цього Закону розповсюджуються лише на тих осіб, які призначені на посаду судді після набрання ним чинності.
3. Відповідачі позов не визнали. У запереченнях проти позову наполягали на безпідставності останнього з огляду на те, що на момент звільнення позивача у відставку були відсутні законодавчо визначені передумови виплати позивачеві одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 06 липня 2000 року по 17 травня 2011 року перебував на посаді судді Хортицького районного суду Запорізької області, стаж роботи - 10 років 10 місяців 11 днів, з 18 травня 2011 року по 15 вересня 2016 року - на посаді судді Апеляційного суду Запорізької області.
5. Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII ОСОБА_1 звільнений з посади судді Апеляційного суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до п. 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
6. На підставі вказаної постанови Верховної Ради України Наказом Голови Апеляційного суду Запорізької області від 15 вересня 2016 року №69-К суддя судової палати з розгляду цивільних справ Панкеєв Олександр Вікторович виключений 15 вересня 2016 року із складу суддів Апеляційного суду Запорізької області.
7. Як вбачається з копії розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж роботи ОСОБА_1 станом на 15 вересня 2016 року становить 30 років 01 місяць 15 днів.
8. В подальшому, позивач ОСОБА_1 звернувся до Голови Апеляційного суду Запорізької області з заявою, відповідно до якої просив нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат, яка не була виплачена при звільненні.
8.1. Листом від 02 лютого 2017 року вих. №08-02/17 позивача повідомлено про те, що правові підстави для нарахування і виплати вихідної допомоги на момент прийняття рішення про відставку ОСОБА_1 відсутні, тому підстав для задоволення заяви останнього не вбачається.
9. Не погоджуючись з вказаною відповіддю, вважаючи порушеним право на отримання вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року, в позові відмовив.
11. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з відсутності правових підстав для виплати позивачеві вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
13. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
14. Представники відповідачів Державної судової адміністрації України та Апеляційного суду Запорізької області у запереченнях на касаційну скаргу посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просять скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка Верховного Суду
15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Згідно з пунктами 1-5 статті 120 Закону № 2453-VI в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року №1515-VІІІ "Про звільнення суддів", суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
17. Стаття 126 Конституції України серед підстав для звільнення судді визначає подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
18. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається Законом № 2453-V та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.