ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
м. Київ
справа №2а-0870/1161/11
касаційне провадження №К/9901/26375/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 (головуючий суддя - Чабаненко С.В.; судді: Іванов С.М., Шлай А.В.) у справі № 2а-0870/1161/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2010 № 0000540808/0 (від 27.09.2010 № 0000540808/1, від 06.12.2010 № 0000540808/2), від 22.07.2010 № 000550808/0 (від 27.09.2010 № 0000550808/1, від 06.12.2010 № 0000550808/2), від 27.09.2010 № 0000700808/1 (від 20.10.2010 № 0000700808/2, від 16.12.2010 № 0000700808/3).
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 23.05.2011 в задоволенні адміністративного позову відмовив у повному обсязі.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.05.2016 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2011 без змін.
Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частин першої, другої статті 71, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).
Зокрема, зазначає, що ним правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, що підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, в тому числі податковими накладними, отриманими від постачальників. Натомість відсутність чистого прибутку за результатами окремих господарських операцій не свідчить про порушення Публічним акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" законодавства в сфері оподаткування та використання ним придбаних товарів і послуг не в межах господарської діяльності.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" з питань достовірності нарахування від`ємного значення податку на додану вартість за квітень 2010 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у лютому, березні 2010 року, результати якої оформлено актом від 12.07.2010 № 239/08-08/00194122.
Перевіркою встановлено порушення товариством вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, який у подальшому прийняв участь у формуванні суми бюджетного відшкодування, за наслідками операцій, здійснених поза межами господарської діяльності.
Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначав, що отриманий позивачем у квітні 2010 року доход від продажу готової продукції є нижчим ніж виробнича собівартість такої продукції, що свідчить про те, що його господарські операції з придбання товарів і послуг у квітні 2010 року в сумі, що дорівнює сумі збитків, не були направлені на отримання доходу.
На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення: від 22.07.2010 № 0000540808/0, від 27.09.2010 № 0000540808/1, від 06.12.2010 № 0000540808/2, згідно з якими зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2010 року в розмірі 3178865,00 грн.; від 22.07.2010 № 0000550808/0, від 27.09.2010 № 0000550808/1, від 06.12.2010 № 0000550808/2, згідно з якими визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 518244,00 грн. за основним платежем та 155473,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 27.09.2010 № 0000700808/1, від 20.10.2010 № 0000700808/2, від 16.12.2010 № 0000700808/3, згідно з якими визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1501,00 грн. за основним платежем та 450,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.