ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 636/3448/16-а
адміністративне провадження № К/9901/2500/17; К/9901/2502/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Чугуївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на постанову Чугуївського міського суду Харківської області (у складі головуючого судді Слурденко О. І.) від 20 лютого 2017 року, додаткову постанову Чугуївського міського суду Харківської області (у складі головуючого судді Слурденко О. І.) від 06 жовтня 2017 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (колегія у складі головуючого судді Яковенка М. М., суддів Лях О. П., Старосуда М. І.) і від 20 листопада 2017 року (колегія у складі голосуючого судді Донець Л. О., суддів Бенедик А. П., Мельнікової Л. В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Чугуївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до Чугуївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - Чугуївське ОУПФУ), третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області (далі - УПСЗН Чугуївської РДА), у якому просила:
- визнати протиправними дії Чугуївського ОУПФУ щодо припинення виплати пенсії позивачці з 01 березня 2016 року;
- зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії позивачці за період часу з 01 березня 2016 року;
- перерахувати (виплатити ) пенсію ОСОБА_1 за період з 01 березня 2016 року на той же банківський рахунок, на який пенсія їй перераховувалася до лютого 2016 року включно.
Чугуївський міський суд Харківської області постановою від 20 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, позов задовольнив повністю. Визнав протиправними дії Чугуївського ОУПФУ щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01 березня 2016 року. Зобов`язав відповідача поновити виплату позивачці пенсії з 01 березня 2016 року.
Додатковою постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 06 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року, заяву ОСОБА_1 про постановлення додаткового рішення задоволено. Зобов`язано Чугуївського ОУПФУ перераховувати (виплачувати) пенсію позивачці з 01 березня 2016 року на той же банківський рахунок, на який пенсія їй перераховувалася до лютого 2016 року включно.
Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у травні та у грудні 2017 року Чугуївське ОУПФУ подало до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги, у яких просило скасувати постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 20 лютого 2017 року, додаткову постанову цього ж суду від 06 жовтня 2017 року, а також ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня та 20 листопада 2017 року, якими залишено без змін вказані вище постанови, і ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої касаційні скарги, Чугуївське ОУПФУ зазначило, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права і не дослідили належним чином усіх обставин справи. За позицією відповідача, управління правомірно призупинило виплачувати позивачці пенсію, оскільки з 21 липня 2015 року закінчився строк дії її довідки, як внутрішньо переміщеної особи.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 15 червня та 14 грудня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаними касаційними скаргами.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 січня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком на загальних підставах і з листопада 1987 року отримувала пенсію за місцем свого проживання, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № 116182, виданого 10 січня 1987 року райміськсоцзабезом міста Кіровська Луганської області.
Згідно з довідкою від 20 січня 2015 року № 6323002499 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Фрунзе Слов`яносербського району Луганської області, та проживала в АДРЕСА_1, 20 січня 2015 року перемістилася з тимчасово окупованої території і проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
21 січня 2015 року ОСОБА_1 особисто звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області (правонаступником якого є Чугуївське ОУПФУ) із заявою про запит її пенсійної справи з Управління Пенсійного фонду України м. Брянка Луганської області для взяття її на облік у Чугуївському районі та виплати пенсії.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачка перебувала на обліку в Чугуївському ОУПФУ з січня 2015 року, і їй проводилася виплата пенсії до 01 березня 2016 року.
З матеріалів справи вбачається, що з 01 березня 2016 року відповідач призупинив виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі даних, отриманих в результаті обміну інформації з УПСЗН Чугуївської РДА, а саме: строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи сплив у липні 2015 року і у передбачений діючим законодавством спосіб подовжений не був, що встановлено п. 7-1 постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2016 року № 167).
Так, відповідно до повідомлення УПСЗН Чугуївської РДА ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб з 20 січня 2015 року згідно з довідкою № 6323002499, строк дії якої становив шість місяців. УПСЗН Чугуївської РДА також зазначило, що за продовженням строку дії довідки позивачка не зверталася.
Станом на 24 жовтня 2016 року електрона картка внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 закрита з причини: "не підтверджене місце фактичного проживання".
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що згідно з наданої сільським головою Великобабчанської сільської ради Чугуївського району Харківської області інформації, ОСОБА_1 з 20 січня 2015 року не проживає у АДРЕСА_2 .
За таких обставин, Чугуївське ОУПФУ призупинило виплату позивачці пенсії у зв`язку з не підтвердженням останньою місця фактичного проживання.
Вважаючи, таке рішення незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_1 звернулося до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.
Проаналізувавши наведені в касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків щодо неправомірності оскаржуваного рішення відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно зі ст. 4 Закону№ 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
Для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (ст. 7 Закону № 1706-VII).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова Кабінету Міністрів України № 637; у редакції на час припинення виплати пенсії позивачу) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком № 509.
Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюються в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому. Зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії такої довідки, виданої після 09 вересня 2015 року. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.
Згідно з Порядком № 509 на час її прийняття строку дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлено не було, однак 26 серпня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України № 636 до вказаного Порядку було внесено зміни, якими, зокрема встановлено строк дії такої довідки у шість місяців з дати її видачі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 352 було знову внесено зміни до Порядку № 509, згідно з якими довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону № 1706-VII.
При цьому, за змістом ст. 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Судами попередніх інстанцій було правильно встановлено, що при постановленні на облік до Чугуївського ОУПФУ, ОСОБА_1 надала довідку від 20 січня 2015 року № 6323002499 про взяття на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, і строк дії такої довідки встановлений не був.
Як убачається з матеріалів справи, підставою призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії було непідтвердження її фактичного місця проживання.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII), відповідно до ст. 7 якого для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.