ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа №372/540/17
адміністративне провадження №К/9901/16635/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційної скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Обухівського районного суду Київської області (суддя Кравченко М. В.) від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Кучма А. Ю., судді: Аліменко В. О., Безименна Н. В.) від 06 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа - Обухівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, про визнання протиправним дії та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - ГУ МВС України в Київській області), третя особа - Обухівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - Обухівське ОУПФУ Київської області), у якому просив:
- визнати неправомірною відмову ГУ МВС України в Київській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та видачі довідки про заробітну плату за період виконання службових обов`язків в зоні відчуження з 13 травня 1986 року по 14 травня 1986 року в с. Копачі Чорнобильського району Київської області, з 16 травня 1986 року по 18 травня 1986 року в с. Лелів Чорнобильського району Київської області, з 19 травня 1986 року по 20 травня 1986 року в м. Чорнобиль Київської області;
- зобов`язати ГУ МВС України в Київській області провести перерахунок та видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату за період виконання службових обов`язків в зоні відчуження з 13 травня 1986 року по 14 травня 1986 року в с. Копачі Чорнобильського району Київської області, з 16 травня 1986 року по 18 травня 1986 року в с. Лелів Чорнобильського району Київської області, з 19 травня 1986 року по 20 травня 1986 року в м. Чорнобиль Київської області із врахуванням: роботи у вихідний день - неділю 18 травня 1986 року з оплатою у подвійному розмірі з урахуванням кратності; підвищення посадового окладу на 25 % за роботу в районі з підвищеною радіоактивністю, добових в розмірі 3 крб. 50 коп. в день та грошової компенсації замість продовольчого пайка в розмірі 20 крб. в місяць.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, позов задоволено.
Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 році, є протиправними.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ МВС України в Київській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Обухівського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги ГУ МВС України в Київській області зазначає, що на осіб начальницького і рядового складу ОВС, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не розповсюджується норми закону, що передбачають нарахування грошового забезпечення в підвищеному розмірі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 грудня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаними касаційними скаргами.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 січня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ст. 341 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Обухівському ОУПФУ України Київської області та отримує пенсію як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, також є інвалідом ІІ групи із захворюванням, пов`язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи.
22 грудня 2016 року позивач звернувся до Обухівського ВП ГУ НП в Київській області з письмовою заявою з проханням провести перерахунок заробітної плати за період виконання службових обов`язків в зоні відчуження, відповідно до маршрутного листа та видати йому довідку про заробітну плату з урахуванням роботи у вихідний день - неділю 18 травня 1986 року з оплатою у подвійному розмірі з урахуванням кратності; підвищення посадового окладу на 25 % за роботу в районі з підвищеною радіоактивністю; добових в розмірі 3 крб. 50 коп.
Листом від 03 лютого 2017 року № 29/К-1 відповідач відмовив ОСОБА_1 у видачі такої довідки та перерахунку заробітної плати, скільки відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04 червня 2015 року № 652/20/112-15 на осіб рядового та начальницького складу не поширювалися норми КЗпП Української РСР щодо режиму робочого часу, додаткової оплати за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, надурочні та нічні години.
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок виплати грошового забезпечення для військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки з 26 квітня 1986 року неодноразово змінювався.
Так, первинно оплата праці регулювалася постановою ЦК КПРС, президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 (на яку посилається позивач), тобто проводилися за підвищеними до 100 % тарифними ставками (посадовими окладами) незалежно від населеного пункту.
Надалі, враховуючи складність та напруженість у роботі по ліквідації наслідків аварії для більш суттєвої компенсації робітникам за вказану роботу та втрату працездатності, розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031 було визначено, що грошове утримання військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки, проводиться в 5-, 4-, 3-кратному розмірі посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також і оклад за військове і спеціальне звання. Процентна надбавка за вислугу років та інші надбавки за основним місцем служби нараховувалися на одинарний посадовий оклад. У цьому розпорядженні не визначено, що для вказаного розрахунку беруться оклади збільшені на 100 %.
Крім того, відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06 січня 1988 року № 12-р) виплата військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, грошове утримання проводилось у подвійному розмірі посадових окладів і окладів за військове чи спеціальне звання. У разі збереження за основним місцем штатної служби грошового утримання показник кратності відрядженим особам зменшувався на одиницю.