ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
Київ
справа №818/1770/17
адміністративне провадження №К/9901/49999/18, К/9901/50120/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 у складі колегії суддів: Бондаря С. О., Соколова В. М., Шевченко І. Г. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 у складі колегії суддів: Спаскіна О. А., Жигилія С. П., Сіренко О. І. у справі № 818/1770/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовам до Державної казначейскої служби України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду у справі № 577/4567/13 № 6/577/181/13;
- стягнути на користь позивача 92 623 грн на відшкодування моральної шкоди.
2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання постанови Апеляційного суду Сумської області від 11.02.2013 у справі № 2-1695/10 спосіб виконання якої було змінено ухвалою Конотопського міськрайсуду Сумської області у справі № 6/577/181/13 від 16.09.2013;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 1700 грн (одна тисяча сімсот грн).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
2.1. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 апеляційні скарги сторін залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.07.2010 у справі № 2-1695/2010 вирішено стягнути з Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2010 рік в сумі 3150 грн.
3.2. Відповідно до постанови Апеляційного суду Сумської області від 11.02.2013 змінено рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.07.2010 у справі № 2-1695/2010, зобов`язано Конотопське міське управління праці і соціального захисту населення Конотопської міської ради здійснити позивачу перерахунок недоплаченої щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2010 рік відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлено частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням здійсненої за цей період виплати.
3.3. Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16.09.2013, у справі № 6/577/181/13 змінено спосіб виконання постанови Апеляційного суду Сумської області від 11.02.2013 у справі № 2-1695/10 шляхом стягнення з Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення за рахунок бюджетних призначень на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2010 рік в сумі 3150 грн.
3.4. Крім того, ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31.03.2014 допущено заміну сторони у справі з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради.
3.5. У подальшому, 01.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління юстиції у Сумській області із заявою, в якій просив внести виконавчий лист Конотопського міськрайонного суду від 30.09.2013 по справі № 6/577/181/13 до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, до заяви додав оригінал виконавчого листа по справі № 6/577/181/13 для здійснення обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
3.6. 17.06.2016 Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області виконавчий лист Конотопського міськрайонного суду від 30.09.2013 по справі № 6/577/181/13 внесено до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, номер в Реєстрі рішень 51468005, про що позивача повідомлено листом від 17.06.2016 № 12740/02.2-02.
3.7. Позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції у Сумській області з заявою, в якій зазначив, що рішення Конотопського міськрайонного суду від 26.07.2010 по справі № 2-1695/2010 та ухвала Конотопського міськрайонного суду від 16.09.2013 по справі № 6/577/181/13 залишаються невиконаними, тому просив надати відповідь про стан виконання повідомлення 51468005.
3.8. Листом від 10.02.2017 №№ К-8/02.2 Головне територіальне управління юстиції у Сумській області повідомило позивача, що згідно з вимогами п.п. 14, 15, 16 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, рішення суду після отримання оригіналів документів про здійснення нарахування за цими рішеннями передано до Управління державної казначейської служби України у Сумській області та наголосило, що на Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області покладено виключно обов`язок по обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
3.9. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки рішення Конотопського міськрайонного суду від 26.07.2010 у справі № 2-1695/10, зміненого постановою Апеляційного суду Сумської області від 11.02.2013 у справі № 2-1695/10, спосіб виконання якої було змінено ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16.09.2013 у справі № 6/577/181/13, фактично залишається невиконаним.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що оскільки постанова Апеляційного суду Сумської області від 11.02.2013 у справі № 2-1695/10, спосіб виконання якої було змінено ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16.09.2013 у справі № 6/577/181/13, залишається невиконаним понад установлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", три місяці, то позовні вимоги підлягають задоволенню. Також суди встановили, що підставою для завдання моральної шкоди позивачу є тривале невиконання судового рішення, тому моральна шкода підлягає відшкодуванню у межах одного прожиткового мінімуму, в розмірі, встановленому станом на дату розгляду справи.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 92 623 грн, та прийняті в цій частині рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
5.1. Доводи касаційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду не виконано станом на момент подання як позовної заяви так і касаційної скарги, що, на переконання позивача є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди на його користь. На підтвердження своєї позиції позивач наводить існуючу практику Європейскього суду з прав людини.
6. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій орган казначейської служби просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
6.1. Державна казначейська служба України мотивує свої вимоги тим, що чинним законодавством визначено виконання судових рішень в порядку черговості, що унеможливлює виконання рішення на користь позивача позачергово.
7. Позивачем також подано відзив на касаційну скаргу відповідача, в якій ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні скарги органу державної влади.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України 06.07.2005 № 2747-IV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
10. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон).
11. Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
12. Також вказаним Законом, крім органів державної виконавчої служби (державних виконавців та у передбачених цим Законом випадках приватних виконавців), визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів.
13. Так, частиною другою статті 6 Закону передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
14. Разом з тим, положеннями статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI (надалі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
15. Частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
16. Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
17. Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
18. Згідно з пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
19. Підпунктом 2 пункту 5 Порядку № 845 визначено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.
20. Доцільно також наголосити на тому, що положеннями Конституції України та вищевказаних актів закріплено обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Вказане встановлює безумовний обов`язок особи виконати таке рішення.
21. З огляду на викладені норми чинного законодавства, у спірних правовідносинах саме на Державну казначейську службу України та її територіальні органи покладено обов`язок виконувати рішення суду про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету шляхом їх безспірного списання.
22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час розгляду справи рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області залишається невиконаним.
23. Колегія суддів вважає, що в даному випадку не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відповідача про можливість виконання судових рішень виключно в межах передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік суми та у порядку черговості надходження виконавчих документів, виходячи з наступного.
24. Відповідно до положень чинного КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
25. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
26. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
27. Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.
28. Відповідно до статті 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є Сторонами.
Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід`ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов`язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000). Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.10.2009 у справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04.11.1950 № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод"). У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.