ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 607/22360/19
адміністративне провадження № К/9901/34910/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 607/22360/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 673870 від 27 серпня 2019 року,
за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: С. М. Кузьмича, В. З. Улицький, Р. М. Шавель) від 26 листопада 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів - Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції, у якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 673870 від 27 серпня 2019 року, винесеної інспектором роти № 2 Кременчуцького управління патрульної служби в Полтавській області Департаменту патрульної служби Браги Богдана Олеговича про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за статтею 132-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за статтею 132-1 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
2. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 673870 від 27 серпня 2019 року задоволено, наведену постанову скасовано та закрито провадження у справі.
3. Не погодившись із прийнятим рішенням, Департамент патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції подав апеляційну скаргу.
4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу повернуто відповідачу на підставі частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з тим, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
5. 16 грудня 2019 року, не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року та справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання для відкриття провадження, оскільки вважають, що ухвала суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
6. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою відповідача та встановлено десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
7. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
8. Станом на 17 січня 2020 року письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції, керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходив з того, що до апеляційної скарги, поданої та підписаної Щепіловим О. В., як представником Департаменту патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, не додано документ и про повноваження вказаної особи на підписання апеляційної скарги від імені Департаменту патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції. Наявна у матеріалах справи копія довіреності від 29 грудня 2018 року № 15454/41/3/01-2018 засвідчена самим представником, не є документом, що посвідчує повноваження останньої, оскільки у матеріалах справи відсутній документ, що підтверджує повноваження Щепілова О. В. на засвідчення копії довіреності.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Скаржники у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі та перешкоджає відповідачу у доступі до правосуддя.
11. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що копія довіреності, яка додана до апеляційної скарги, належним чином засвідчена та підтверджує повноваження представника на подачу апеляційної скарги. При цьому, скаржник наголошує, що у довіреності зазначено право Щепілова О. В. самостійно завіряти копії довіреностей.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
13. Визначення довіреності міститься у частині третій статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
14. Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.
15. Згідно з частинами першою, третьою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
16. Документи, що підтверджують повноваження представників, визначенні статтею 59 КАС України.
17. Згідно з частинами першою, третьою цієї статті повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
18. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
19. За приписами частинами п`ятої та шостої статті 59 КАС України установлено таке:
- відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді;
- оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
20. Таким чином, вимога суду щодо обов`язкового подання до суду лише оригіналу довіреності на підтвердження повноважень представника і думка про допустимість засвідчення копії такого документа лише суддею не ґрунтується на чинному процесуальному законодавстві України, адже відповідно до наведеної вище частини п`ятої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті визнає правомірним також інший порядок засвідчення "визначений законом".
21. Тому слід визначити цей зазначений законний спосіб.
22. Для цього слід звернутися до положень ЦК України, а також зважати на те, що за Конституцією України особа може діяти у порядку та у спосіб, що не заборонений законом, а органи державної влади - навпаки, лише у спосіб, що передбачений законом.
23. За приписами статті 238 ЦК України представник (у тому числі і за довіреністю юридичної особи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
24. Тобто, законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.
25. З урахуванням викладеного, у разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.
26. Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов`язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі.