ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2020 року
Київ
справа №813/1583/17
адміністративне провадження №К/9901/20569/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій, провадження за якою відкрито
за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року (головуючий суддя - Гулик А.Г., судді: Грень Н.М., Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Гінда О.М., судді: Качмар В.Я., Ніколін В.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС), головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рубель І.В. , в якому просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо несвоєчасного повернення виконавчого листа стягувачу.
2. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з іншим позовом до ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Медведєва О.В., в якому також просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо несвоєчасного повернення виконавчого листа стягувачу, поданого ним повторно.
3. Позови обґрунтовано тим, що на виконання судового рішення у справі № 813/1167/15, 05 квітня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, строком пред`явлення до 30 березня 2017 року. Вказаний виконавчий документ, двічі направлявся на адресу Департаменту ДВС, проте повідомленнями від 30 березня та 27 квітня 2017 року його повернуто стягувачу без прийняття до виконання. Посилаючись на те, що протягом 23 днів відповідачем не вчинено виконавчих дій, а при повторному зверненні до органу ДВС знову повернуто з порушенням строків, позивач просив суд задовольнити позов.
4. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року зазначені справи об`єднано в одне провадження.
5. Заявою від 01 червня 2017 року ОСОБА_1 уточнив позов у частині визначення відповідачів у справі та просив замінити ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, головних державних виконавців ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рубель І.В. та Медведєва О.В. на належного відповідача - Міністерство юстиції України. Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року клопотання задоволено. Допущено заміну первісних відповідачів на Міністерство юстиції України.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
6. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 у справі №813/1167/15, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 26 лютого 2015 року №151к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Житомирської області; поновлено позивача на посаді та стягнуто з Генеральної прокуратури України на його користь 182 882,70 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зобов`язано Генеральну прокуратуру України вчинити дії щодо відкликання відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" щодо ОСОБА_1 . Судове рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 14 067,90 грн звернено до негайного виконання.
7. На виконання цього судового рішення, 05 квітня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 813/1167/15, який 02 березня 2017 року позивач надіслав до ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України. Зазначений документ відповідач отримав 07 березня 2017 року.
8. Повідомленням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 30 березня 2017 року №53659141 виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання, через відсутність заяви про примусове виконання рішення.
9. У квітні 2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся до органу ДВС із заявою та виконавчим документом, який отримано ним 12 квітня 2017 року.
10. За результатами розгляду цієї заяви, головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Медведєв О.В. прийняв рішення про повернення виконавчого документу, через його невідповідність вимогам пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), у зв`язку з чим стягувачу 06 травня 2017 року надіслано повідомлення від 27 квітня 2017 року № 53850016/16, яке він отримав в це же день.
11. Предметом спору у зазначеній справі є дотримання органом ДВС строків прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України щодо несвоєчасного прийняття повідомлень від 30 березня 2017 року №53659141 та від 27 квітня 2017 року №53850016/16 про повернення виконавчого документа ОСОБА_1 без прийняття до виконання.
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що відповідачем порушено строк повернення виконавчого документу без прийняття до виконання стягувачу, встановлений частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін
14. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Департамент ДВС подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову у позові.
15. Заявник зазначив, що судами неправильно застосовано норми Закону № 1404-VIII та не взято до уваги Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5 (далі - Порядок), оскільки дата пред`явлення виконавчого документа до виконання та початок вчинення державним виконавцем дій не збігаються у часі, оскільки такі документи надходять до державного виконавця після їх реєстрації. Тому строк необхідно обчислювати саме з дати отримання такого документа державним виконавцем.
16. Судами не повно та необ`єктивно досліджено усіх обставин справи, що не відповідає приписам статті 86 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
17. Одночасно касаційну скаргу Департаменту ДВС обґрунтовано нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 .
18. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Департаменту ДВС.
19. Заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшли.
20. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21. Вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
V. Джерела права й акти їх застосування
22. Частинами першою - другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
23. Частиною першою статті 258 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
24. За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.