ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
Київ
справа №814/1800/17
адміністративне провадження №К/9901/29093/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року (колегія суддів: Шляхтицький О.І., Потапчук В.О., Семенюк Г.В.) у справі № 814/1800/17 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зазначенням суми до виплати у розмірі 90000,00 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відсутні підстави для визнання нікчемними правочинів (транзакції) щодо перерахування коштів від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок позивача в ПАТ "Банк Михайлівський" згідно умов договору. Вказує, що між сторонами було укладено договір поруки від 18.11.2015р., за яким Банк поручався перед позивачем за ТОВ "ІРЦ" щодо виконання його зобов`язань по договору №980-052-000150783 від 18.11.2015.
Відзивів на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - Банк) 22.05.2015 укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" №980-052-000000476 та відкритий банківський рахунок.
В подальшому сторонами 18.11.2015 укладено договір №980-052-000150783, в якому вкладником виступав позивач, а отримувачем коштів - ТОВ "Інформаційно-розрахунковий центр" (ТОВ "ІРЦ"), через повіреного - ПАТ "Банк Михайлівський" з терміном дії до 18.05.2016.
В подальшому до вказаних договорів були укладені додаткові угоди щодо зміни розміру суми договорів.
Згідно вказаних договорів позивачем вносилися гроші на поточні рахунки, відкриті у Банку.
Позивачем внесено 10000 грн. згідно квитанції № 4241358 від 29.07.2015, 5000 грн. квитанція № 915620 від 08.06.2015, 10000 грн. квитанція № 44370 від 02.06.2015, 5000 грн. квитанція № 2946903 від 27.05.2015, 7000 грн. квитанція № 2580200 від 15.12.2015, 23000 грн. квитанція від 08.12.2015, 5000 грн. квитанція № 5973265 від 31.12.2015, 5000 грн. квитанція № 3391830 від 20.01.2016.
Також між сторонами було укладено договір поруки від 18.11.2015, за яким Банк поручався перед позивачем за ТОВ "ІРЦ" щодо виконання його зобов`язань по договору №980-052-000150783 від 18.11.2015.
18.05.2016 (тобто в день закінчення строку дії попереднього договору від 18.11.2015) між позивачем та ТОВ "ІРЦ" було укладено новий договір № 980-052-000241199, за яким позивач передав на умовах позики на користь ТОВ "ІРЦ" 90000 гривень (що були внесені ним ТОВ "ІРЦ" раніше), тобто фактично мало місце подовження правовідносин позики між позивачем та ТОВ "ІРЦ".
19.05.2016 ТОВ "ІРЦ" повернуло залучені у позивача кошти на його поточний рахунок, відкритий у Банку в сумі 90000 гривень.
У подальшому, на підставі рішення Правління НБУ від 23.05.2016 №14/БТ виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 23.05.2016 № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та рішення від 13.06.2016 № 991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".
Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавча дирекція цього Фонду прийняла рішення від 12.07.2016 № 1213 про початок процедури ліквідації банку з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно та делегування повноважень ліквідатора банку Ірклієнка Ю .П. , якого замінено на Волкова О.Ю. з 05.09.2016.
Листом від 06.07.2017 позивача було повідомлено про те, що відсутні правові підстави для відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, оскільки договір № 980-052-000241199 укладено безпосередньо з ТОВ "ІРЦ" без участі "Банк "Михайлівський" як повіреного.
Позивач, не погодившись із бездіяльністю уповноваженої особи Фонду щодо не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що кошти, які надійшли від ТОВ "ІРЦ" на поточний рахунок позивача, є вкладом у розумінні Закону № 4452-VI.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" від 01.06.2016 року №42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" з перерахування на рахунки позивача коштів у сумі 90000 грн. Вказаний наказ позивачем не оскаржується.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема Законом № 4452-VI.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченою Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25 Закону № 4452-VI).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.