ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2020 року
Київ
справа №809/1009/17
адміністративне провадження №К/9901/48588/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання - Семопядного О.В.,
представника Міністерства юстиції України - Мазура Г.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до заступника директора Департаменту - начальника Управління контролю за діяльністю органів державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чепурного Віталія Миколайовича, начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Гайди Андрія Ігоровича, заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Александрової Лариси Олегівни про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (головуючий суддя Могила А.Б., судді Лучко О.О., Матуляк Я.П.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (головуючий суддя Кухтей Р.В., судді Нос С.П., Яворський І.О.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до заступника директора Департаменту - начальника Управління контролю за діяльністю органів державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чепурного В.М., начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Гайди А.І., заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Александрової Л.О. про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, відшкодування матеріальних збитків у розмірі 2000 грн і моральної шкоди в розмірі 50000 грн, завданих неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги.
2. Позов обґрунтував тим, що він неодноразово звертався до Міністерства юстиції України, Президента України і Кабінету Міністрів України зі скаргами на рішення, дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції (далі - відділ ДВС Тисменицького РУЮ) щодо невиконання постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року, якою скасовано постанову державного виконавця відділу ДВС Тисменицького РУЮ від 07.05.2013 про відкриття виконавчого провадження №37833513. Звернення пересилались за належністю до Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, посадові особи яких, на думку позивача, не об?єктивно і з порушенням його права на участь у засіданні провели перевірку скарг та свідомо надали факти, що не стосуються суті звернень. Зазначив, що порушення відповідачами законодавства про звернення громадян в силу статті 25 Закону України "Про звернення громадян" є підставою для відшкодування йому збитків і моральної шкоди.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, відмовлено у задоволенні позову.
4. Судові рішення мотивовані тим, що на звернення ОСОБА_1 відповідачі надали письмові відповіді згідно з вимогами Закону України "Про звернення громадян". При цьому суди вважали безпідставними доводи позивача про порушення відповідачами статті 19 Закону України "Про звернення громадян" в частині розгляду скарг за його відсутності з огляду на те, що позивач є стороною виконавчого провадження, а згідно зі статтею 12 цього Закону його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України "Про виконавче провадження".
III. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
6. Посилаючись на обов?язковість судових рішень та гарантоване Конституцією України право кожної особи на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб, позивач вказує на те, що він не оскаржував рішення державного виконавця, а вимагав від органів вищого рівня виконання відділом ДВС Тисменицького РУЮ рішення суду, яке не виконано до теперішнього часу.
7. У відзиві на касаційну скаргу Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що позивач оскаржив постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2016 ВП№50830094 у судовому порядку і суди всіх інстанцій дійшли висновку про законність дій державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа №6-5304/11, виданого 02.03.2012 Новозаводським районним судом м. Чернігова.
8. Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні. Стверджує, що відповідачами було вжито всіх заходів з метою належної перевірки фактів, викладених у зверненнях позивача, та надано вичерпні відповіді на поставлені у них питання. Так, ОСОБА_1 у своїх зверненнях скаржився на дії державного виконавця відділу ДВС Тисменицького РУЮ щодо винесення постанови від 15.04.2016 ВП №50830094 про відкриття виконавчого провадження, незважаючи на наявність постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року про скасування постанови від 07.05.2013 ВП №37833513 про відкриття виконавчого провадження за тим самим виконавчим листом №6-5304/11, виданим 02.03.2012 Новозаводським районним судом м. Чернігова. Проте боржник ОСОБА_1 постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року до відділу ДВС не надав. Водночас правомірність постанови державного виконавця від 15.04.2016 ВП №50830094 підтверджена судовими рішеннями у справі №352/796/16-а.
9. Касаційний розгляд справи здійснюється за відсутності позивача ОСОБА_1, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
10. Заслухавши пояснення представника Міністерства юстиції України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
11. Матеріали справи свідчать про те, що 01.03.2017 за вх.№Л-5930 у Міністерстві юстиції України зареєстровано скаргу ОСОБА_1 від 23.02.2017 на протиправні рішення, дії чи бездіяльність відділу ДВС Тисменицького РУЮ.
12. У скарзі ОСОБА_1 виклав інформацію про рух виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №6-5304/11, виданого 02.03.2012 Новозаводським районним судом м. Чернігова, зазначив про незаконність, на його думку, постанов головного державного виконавця відділу ДВС Тисменицького РУЮ від 22.12.2015 ВП №37833513 про закінчення виконавчого провадження і від 15.04.2016 ВП №50830094 про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом, а також про не виконання державним виконавцем постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року.
13. З посиланням на статті 8, 19, 1291 Конституції України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, статті 2, 5-9, 14, 18 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 1, 2, 6, 22, 30, 39, 49, 82 Закону України "Про виконавче провадження" просив Міністра юстиції України (дослівно): "допомогти у вирішенні даної скарги, повернення державної виконавчої служби до виконання Конституції та законів України" (т.1 а.с.189-195).