ПОСТАНОВА
Іменем України
24 січня 2020 року
Київ
справа №2а-4865/12/1470
адміністративне провадження №К/9901/25106/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді - Кравець О.О., Яковлева Ю.В.)
у справі №2а-4865/12/1470
за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів"
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області
про часткове визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" (далі - Товариство) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних (том 2 а.с. 15-16) вимог просило:
- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05.06.2012 №0000382301 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 624 912 грн 47 коп. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 136 234 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05.06.2012 №0000392301 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 39 455 грн;
- відшкодувати з державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" суму сплаченого за подання позовної заяви судового збору у розмірі 2 146 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що в повній мірі підтвердило правомірність формування валових витрат та податкового кредиту наявними та необхідними первинними документами, які підтверджують реальність виконання господарських угод укладених між позивачем та ТОВ "Укрвторметагро", ТОВ "Де-Лонга", ТОВ "Перлина Півдня ЛТД" та ТОВ "Агропортторг".
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в провадженні СВ ПМ ДПА у Миколаївській області перебуває кримінальна справа №11800032, порушена за фактом незаконного створення фіктивного підприємства ТОВ "Де-Лонга", досудовим слідством у якій встановлено, що ОСОБА_1 (номінальний директор ТОВ "Де-Лонга") у 2009 році, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, на прохання невстановленої особи зареєстрував на соє ім`я підприємство ТОВ "Де-Лонга", при цьому ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Де-Лонга" не мав, будь-які первинні бухгалтерські та податкові документи не складав та не підписував. Також, Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку про нереальність господарських операцій укладених позивачем з ТОВ "Укрвторметагро", ТОВ "Перлина Півдня ЛТД" та ТОВ "Агропортторг" посилаючись при цьому на інформацію отриману від інших органів ДФС про відсутність у контрагентів позивача основних засобів як власних так і орендованих транспортних засобів, необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.
Позивач оскаржив зазначену постанову в апеляційному порядку.
Так, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" задоволено, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05 червня 2012 року №0000382301 в частині збільшення Публічному акціонерному товариству "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 624 913 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 136 233 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05 червня 2012 року №0000392301 в частині зменшення Публічному акціонерному товариству "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 39 455 грн; стягнуто з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" у відшкодування судових витрат 3 219 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанцій зазначив про відсутність належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства, які б призвели до протиправного завищення податкового кредиту з ПДВ за період, який перевірявся контролюючим органом, оскільки висновки відповідача про порушення Товариством вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях та спростовані наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.
Не погодившись з зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на інформацію, отриману від інших органів ДФС про порушення кримінальної справи №11800032 за фактом незаконного створення фіктивного підприємництва ТОВ "Де-Лонга", акти органів ДФС про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача, а також зазначає, що у контрагентів відсутні основні засоби, трудові ресурси для здійснення господарських операцій.
Також, відповідач у касаційній скарзі просить замінити відповідача - Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи приватного права територіальні органи Державної фіскальної служби та визначено їх правонаступниками територіальних органів, що реорганізовуються. Так,
Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів реорганізована шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та заміну відповідача Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
21 вересня 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
19 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10. 2010 по 31.12.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011.
За результатами перевірки складено акт від 16.05.2012 №1007/22-100/00952114 (далі- Акт перевірки).
Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством, у тому числі, вимог:
- п. 3.1 ст. 3, п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",п. 134.1 ст. 134, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3 071 113 грн. в тому числі ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 3 071 113 грн та занижено податок на прибуток в сумі 93 637 грн, в тому числі ІІ- IV квартали 93 637 грн;
- пп.7.4.1. п. 7.4, пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1. ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 627 181 грн, в т.ч. по періодах: за жовтень 2010 року в сумі - 239 876 грн, за листопад 2010 року в сумі - 182 704 грн, за грудень 2010 року в сумі - 122 354 грн. за січень 2011 року в сумі 1 648 грн, за лютий 2011 року в сумі - 53 109 грн, за березень 2011 року в сумі - 7 223 грн. за квітень 2011 року в сумі - 18 592 грн, за червень 2011 року в сумі - 1 675 грн
На підставі акту та за результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 05 червня 2012 року №0000382301, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 763 415 грн 50 коп., у тому числі за основним платежем - 627 181 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 136 234 грн 50 коп.
Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ "Укрвторметагро" ТОВ "Де-Лонга", ТОВ "Перлина Півдня ЛТД", ТОВ "Агропортторг", з огляду на те, що вони не спричинили настання реальних правових наслідків, а були спрямовані на мінімізацію своїх податкових зобов`язань.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість" та ПК України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку: з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 "Про оприбуткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.