ПОСТАНОВА
Іменем України
24 січня 2020 року
Київ
справа №826/19205/14
адміністративне провадження №К/9901/2958/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді -доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Дмитрієвої В.В. від 16 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. від 31 березня 2015 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО, відповідач 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Л.О. (далі також - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк", відповідач 2), в якому згідно уточнених позовних вимог просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" щодо невнесення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський Банк" за рахунок ФГВФО, ОСОБА_1 за Договором банківського рахунку від 16 травня 2014 року №8059, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський Банк";
- визнати протиправною бездіяльність ФГВФО щодо невнесення до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський Банк" за рахунок ФГВФО, ОСОБА_1 за Договором банківського рахунку від 16 травня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський Банк";
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський Банк" за рахунок ФГВФО, за Договором банківського рахунку від 16 травня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський Банк";
- зобов`язати ФГВФО включити ОСОБА_1 до реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський Банк" за рахунок ФГВФО за Договором банківського рахунку від 16 травня 2014 року №8059, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський Банк";
- зобов`язати ФГВФО виплатити ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за Договором банківського рахунку від 16 травня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський Банк".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачами порушено положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що полягає у невключенні відповідачем-2 ОСОБА_1 до переліку вкладників, та призвело до невнесення ФГВФО позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський Банк" за рахунок ФГВФО.
Представник відповідача-1 проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні вимог відмовити, права позивача ФГВФО не порушував, так як в поданому Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" Пантіною Л.О. до ФГВФО переліку вкладників інформація про ОСОБА_1 була відсутня, внаслідок чого у відповідача-1 відсутні підстави для відшкодування позивачу коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський Банк" за рахунок ФГВФО.
Представник відповідача-2 проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні таких відмовити, оскільки ОСОБА_1 правомірно не включено до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, так як вона не має права на таке відшкодування.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, адміністративний позов залишено без задоволення.
Залишаючи без задоволення адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивача правомірно не включено до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський Банк" за рахунок ФГВФО, оскільки відсутні документи, що свідчать про внесення позивачем коштів на банківський рахунок, а тому відсутні правові підстави для включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський Банк" за рахунок ФГВФО.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2015 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 20 квітня 2015 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2015 року відкрите касаційне провадження у справі №826/19205/14.
В подальшому справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Хохуляк В.В. (суддя-доповідач), Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський Банк" укладено договір банківського рахунку №8059, відповідно до якого Банк за заявою Клієнта відкрив поточний рахунок Клієнта у гривні та здійснює операції за ним згідно з чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та чинними умовами здійснення операцій за рахунками фізичних осіб в ПАТ "Старокиївський Банк".
Відповідно до наданої позивачем до матеріалів справи виписки відділення №1 ПАТ "Старокиївський Банк" №321477 від 20 червня 2014 року станом на вказану дату залишок на рахунках у ОСОБА_1 становить 199 980,00 грн.
17 червня 2014 року правлінням Національного банку України прийнято постанову №365 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" до категорії неплатоспроможних", відповідно до якої ПАТ "Старокиївський Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Крім того, 17 червня 2014 року виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №50 "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Старокиївський Банк", яким вирішено, зокрема:
- з 18 червня 2014 року розпочати процедуру виведення ПАТ "Старокиївський Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації;
- запровадити тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 18 червня 2014 року по 18 вересня 2014 року включно;
- призначити уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Л.О.
11 вересня 2014 року правлінням Національного банку України прийнято постанову №563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк".
17 вересня 2014 року виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №92 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", яким вирішено, зокрема:
- розпочати процедуру ліквідації ПАТ "Старокиївський Банк" з відшкодуванням з боку ФГВФО коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 18 вересня 2014 року;
- призначити уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Л.О. строком на 1 рік з 18 вересня 2014 року по 18 вересня 2015 року.
13 жовтня 2014 року ОСОБА_1 подала до Уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський Банк" Пантіної Л.О. заяву, в якій просила відшкодувати їй грошові кошти у розмірі гарантованої суми відшкодування за договором банківського рахунку від 16 травня 2014 року №8059.
Письмової відповіді від відповідачів на вказане звернення позивач не отримала.
Позивач, вважаючи свої права порушеними, а дії відповідачів необґрунтованими, звернулася до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що суди попередніх інстанцій помилково прийняли та погодились з доводами відповідача-2 щодо правомірності невключення позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський Банк" за рахунок ФГВФО, оскільки у відповідачів відсутнє право самостійно визнавати нікчемними правочини. Судами попередніх інстанцій та відповідачами не аргументовано відповідно до якого з пунктів частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договір від 16 травня 2014 року визнано нікчемним.
Від Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, у яких зазначає, що кошти на її рахунок, надходили внаслідок переказу (06 червня 2014 року) коштів з рахунку іншого клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилад Імпекс Автоматизація" у сумі 199 980,00 грн. Наказом тимчасової адміністрації ПАТ "Старокиївський банк" від 29 серпня 2014 року № 61 зупинено перерахування/виплата по транзакціям і правочинам та визнані нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно з переліком (зокрема, щодо договору укладеного позивачем), оскільки зазначені дії надавали можливість власнику вкладу - юридичній особі, яка не має права на відшкодування гарантованої суми за рахунок ФГВФО, отримати цю суму повністю, без будь-яких обмежень, а тому це є наданням переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами, а відтак просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Від ФГВФО надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, у яких зазначає, що останній не володів інформацією щодо ОСОБА_1, а лише тією, яка містилася в переліку вкладників, наданою уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк", а тому не вчиняв жодної протиправної дії щодо невключення даних про ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, а відтак просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.
Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів статті 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а (провадження № 11-886апп18) та від 27 лютого 2019 року у справі № 826/9960/15 (провадження № 11-1403апп18).
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини 4 статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000,00 грн.
Отже, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 17 червня 2014 року № 365 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський Банк" до категорії неплатоспроможних" на рахунку позивача, відкритому відповідно до укладеного з ПАТ "Старокиївський Банк" договору банківського рахунку від 16 травня 2014 року №8059, знаходилась сума 199 980,00 грн (кошти зараховані 06 червня 2014 року).
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" від 29 серпня 2014 року № 61 позивача не включено до переліку вкладників у зв`язку із визнанням нікчемним транзакції та правочину (договору), зупинити перерахування /виплати (без уточнення конкретного пункту частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" не надіслано позивачу повідомлення про нікчемність правочину, не вказано конкретних підстав, за яких правочин має ознаки нікчемності; у відзиві на адміністративний позов Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" вказано, що правочин має ознаки нікчемності, визначені пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".