ПОСТАНОВА
Іменем України
24 січня 2020 року
Київ
справа №805/4446/15-а
адміністративне провадження №К/9901/19198/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року (головуючий суддя - Кониченко О.М.)
та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Жаботинська С.В., судді - Васильєва І.А., Казначеєва Е.Г.)
у справі №805/4446/15-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська""
до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області
про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08 травня 2015 року №000009/220/1044,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська"" (далі - Товарство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08 травня 2015 року №000009/220/1044.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що під час проведення перевірки контролюючому органу були надані належним чином оформлені первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій з контрагентом у періоді, що перевірявся.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено:
- визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення - рішення Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 08 травня 2015 року у справі №00000/220/1044;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська"" судовий збір у розмірі 182 грн 70 коп.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи в повній мірі підтверджують реальність виконання господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентом. Крім того, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що виконані ТОВ "ЛУВД" роботи використані позивачем у своїх господарській діяльності.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про певні недоліки наданих Товариством товарно-транспортних накладних, а також зазначає про відсутність журналу довіреностей позивача.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
30 січня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" зареєстровано як юридична особа, є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку в Мар`їнській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (а.с. 9-13).
Посадовими особами відповідача, згідно із п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п.78.1.1, п.78.1 ст. 78 та з урахуванням ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Курхівська", щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "ЛУВД", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.
За результатами перевірки складено акт від 07.04.5015 за №198/05-38/15/33959754 (далі - Акт перевірки) (а.с. 14-24).
Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- п.198.1 ст.198, п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст. 198 п.200.1 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20 170 грн, в т.ч. за період серпень 2014 року- 20 170 грн;
- п.138.1, п.138.2 ст. 138 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування за 2014 рік на суму 100 850 грн, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі - 18 153 грн.
На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 травня 2015 року №000009/220/1044, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 20 170 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 10 085 грн та №00010/220/1045, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 18 153 грн та нараховані штрафні санкції в розмірі 9 077 грн (а.с. 30).
Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Так. позивач звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою від 25.05.5015 №438-05, за результатами розгляду якої Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів України прийнято рішення від 29.07.2015 №6642/10/05-99-10-03-12-1, яким податкове повідомлення-рішення №00010/220/1045 від 08 травня 2015 року - скасовано, а податкове повідомлення-рішення №000009/220/1044 - залишено без змін (а.с. 40-51).
Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЛУВД".
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.