ПОСТАНОВА
Іменем України
24 січня 2020 року
Київ
справа №815/8161/13-а
адміністративне провадження №К/9901/19182/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року (головуючий суддя - Гусєв О.Г)
та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді - Вербицька Н.В., Димерлія О.О.)
у справі №815/8161/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карад-2005"
до Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карад-2005" (далі- позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Приморському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про правильність визначення своїх податкових зобов`язань, а також вказує на те, що позивач надав суду належним чином оформлені первинні документи, що відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в повній мірі підтверджують реальність виконання укладених між позивачем та його контрагентом угод.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0001322260 та №0001332260 від 09.140.2013 на суму 12 291 грн прийняті Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області стосовно ТОВ "Карад-2005";
- стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Карад-2005" судовий збір у розмірі 172 грн 05 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування Товариством сум податкового кредиту та відсутність у контролюючого органу правових підстав для збільшення позивачу сум грошового зобов`язання та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Також суди зазначили, що Товариство не повинно нести відповідальність за порушення, вчинені їх контрагентом, оскільки сплатило суму ПДВ у складі ціни товару/послуг, жодних порушень податкового законодавства не допустило, а тому має право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач, посилаючись на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності та відомості, що містяться в інформаційних базах контролюючого органу зазначив, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з отриманням податкової вигоди.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
13 січня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „Карад-2005" з питань підтвердження господарських взаємовідносин з МП ТОВ „ГАМАЛС" за квітень 2012 року та визначення випливу на податковий облік за відповідний податковий період.
Основними видами діяльності позивача, в період, який перевірявся, було будівництво трубопроводів (КВЕД 42.21), діяльність у сфері архітектури (КВЕД 71.11), будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20).
За результатами перевірки складено акт №1662/15-53-22-6/33988104 від 17.09.2013 (далі- Акт перевірки).
Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2 квартал 2012 року на суму - 10 325 грн;
- п. 198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму - 9 833 грн за квітень 2012 року.
На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:
- № 0001322260 від 09.10.2013, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання на 14 750 грн, з яких за основним платежем у розмірі - 9 833 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 917 грн 00 коп.;
- № 0001332260 від 09.10.2013, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 15 488 грн. з яких за основним платежем у розмірі- 10 325 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5 163 грн 00 коп.;
- податкове повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму - 12 291 грн 00 коп., з яких за основним платежем у розмірі - 9 833 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 2 458 грн.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на інформації щодо діяльності контрагента позивача, що міститься в акті ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 23.08.2012 №1109/22-34/13918998/63 "Про неможливість проведення зустрічної звірки МП ТОВ "Гамалс" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за жовтень 2011 року, лютий, квітень, травень 2012 року", в якому зафіксовано відсутність МП ТОВ "Гамалс" за місцезнаходженням та неможливість придбання вказаним товариством товарів (робіт, послуг) і, як наслідок, неможливість продажу їх в подальшому на користь контрагентів-покупців.
Таким чином, контролюючий орган зазначив про нереальність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ МП ТОВ "Гамалас" у періоді, що перевірявся.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.