ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 925/599/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019
(головуючий - Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Коротун О.М.)
та рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019
(суддя Чевгуз О.В.)
у справі №925/599/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"
про стягнення 304 389,38 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" (далі - Відповідач) про стягнення 304389,38 грн збитків, завданих неналежним виконанням умов укладеного між сторонами договору №01/06/17 від 01.06.2017 (далі - Договір).
2. Позов мотивований посиланням на обставини неповернення Відповідачем Позивачеві допоміжних матеріалів, переданих Позивачем Відповідачеві для виготовлення продукції за Договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 302974,32 грн.
4. Судові рішення мотивовані тим, що Відповідач не надав належних доказів на підтвердження факту використання ним наданих Позивачем на виконання Договору допоміжних матеріалів у повному обсязі, тому право Позивача на залишки наданих ним допоміжних матеріалів є доведеним. Водночас суди врахували, що Позивач неправильно обчислив вартість відповідних допоміжних матеріалів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
5. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
6. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 226 Господарського кодексу України, статей 530, 532 Цивільного кодексу України, а також порушенням статей 238, 282 Господарського процесуального кодексу України.
7. Відповідач посилається на відсутність встановлення судами факту невиконання Відповідачем свого обов`язку щодо передачі на користь Позивача залишків давальницької сировини за Договором, зокрема, наявності у Відповідача такого обов`язку, строку його виконання.
8. Відповідач наголошує, що він не порушував прав та інтересів Позивача, оскільки Позивач не звертався до Відповідача щодо повернення залишків давальницької сировини.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
9. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити в силі рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
10. Позивач вважає, що суди правильно застосували до спірних правовідносин положення частини 5 статті 226 Господарського кодексу України, оскільки Відповідач у відзиві на позов зазначав про використання ним у повному обсязі наданих Позивачем допоміжних матеріалів. Також Позивач посилається на надіслання ним Відповідачеві вимоги №1 від 24.04.2019.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. 1 червня 2017 року Позивач (замовник) та Відповідач (виконавець) уклали Договір.
12. За умовами Договору виконавець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язався виконати роботу на власний ризик з виготовлення на виробничих площах виконавця або орендованих ним площах з матеріалу та сировини замовника (банка консервна алюмінієва, жестяна, гофротара, етикетка, томатна паста, різні види морської риби тощо) консерви (далі - Продукція), і передати готову Продукцію замовнику. Замовник на умовах, визначених Договором, зобов`язався виготовлену Продукцію прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи (п. 1.1 Договору).
13. Право власності на сировину, її залишки і відходи належить замовнику (п. 1.5 Договору).
14. Виробничий період, протягом якого здійснюється виконання робіт з виготовлення Продукції, становить календарний місяць або інший строк, який вказується у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору.
15. Виконавець зобов`язується надати замовнику по завершенню виробничого періоду, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним, наступні звіти: акт прийому-передачі готової продукції; звіт про рух готової продукції за виробничий період (місяць); звіт використання сировини за видами виготовленої готової продукції за виробничий період (місяць); звіт по використанню матеріалів за видами виготовленої готової продукції за виробничий період (місяць); звіт про рух давальницької сировини за виробничий період (місяць); звіт про рух давальницьких матеріалів за виробничий період (місяць) (п. 2.3.4 Договору).
16. Також виконавець зобов`язується надати замовнику наступні документи на кожну партію Продукції: акт виконаних робіт за виробничий період (місяць) з прикладенням відповідної податкової накладної; декларацію виробника про якість консервів; видаткову накладну (п. 2.3.5 Договору).
17. Виконавець несе відповідальність за збереження переданої йому давальницької сировини, інших матеріалів для виготовлення продукції з моменту прийому давальницької сировини, матеріалів та до моменту передачі готової продукції, залишків матеріалів замовнику або третім особам, визначених замовником (п. 5.2 Договору).
18. Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2017 (п. 6.4 Договору).
19. Приймання-передача виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання відповідного Акта.
20. На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу давальницьку сировину, що підтверджується накладними на передачу давальницької сировини від 03.06.2017 та від 03.07.2017, та допоміжні матеріали, а саме: банки алюмінієві 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 179346 одиниць та гофроящики ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 8640 одиниць. Відповідач зазначений факт не заперечив.
21. Відповідач виготовив Продукцію з наданих замовником давальницької сировини та матеріалів, про що сторонами складені відповідні акти надання послуг з переробки, товарно-транспортні накладні.
22. За актами №3 від 27.06.2017, №4 від 28.06.2017, №5 від 30.06.2017, №6 від 05.07.2017, №7 від 07.07.2017 Відповідач передав Позивачу готову Продукцію в кількості, відповідно, 4080, 16008, 600, 40008, 59304 одиниці (консерви "М`ясо криля натуральне №1, 100 гр. Аква").
23. За товарно-транспортними накладними №51 від 27.06.2017, №52 від 28.06.2017, №53 від 30.06.2017, №54 від 05.07.2017, №57 від 18.07.2017 Відповідач передав Позивачу готову Продукцію, яка була упакована у г/ящики в кількості, відповідно, 170, 667, 25, 1667, 2460 місць.
24. Отже, на підставі зазначених актів та накладних Відповідач поставив Відповідачу готову продукцію з розрахунку використаних ним алюмінієвих банок в кількості 120000 одиниць та гофроящиків у кількості 4989 одиниць. Тому у Відповідача мали б залишитись невикористані ще 59346 одиниць алюмінієвих банок та 3651 одиниць гофроящиків.
25. Згідно з виробничим звітом Відповідача за липень 2017 року залишок банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою становить 57057 одиниць, а залишок гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95 становить 3539 одиниць.
26. Відповідач на підтвердження факту використання ним допоміжних матеріалів на 100% надав суду копії накладних приймання-передачі готової продукції, акти надання послуг з переробки та товарно-транспортних накладних. Суди не прийняли до уваги зазначені доводи та докази Відповідача, оскільки вони стосуються іншого договору №01/07/2017 від 01.07.2017.
27. Згідно з видатковою накладною №647 від 22.05.2017 вартість однієї одиниці товару за найменуванням "Банка харчова алюмінієва 73*32,5 в комплекті з кришкою" для Позивача становила (784118,36 грн/181440 штук) 5,186 грн., а згідно з накладною №КлН_00252103 від 17.05.2017 вартість однієї одиниці товару за найменуванням "Гофроящик ТК-23 В білий 309*154*95 мм" становила 2,00 грн.
28. 24 квітня 2019 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою №1 про проведення оплати на користь Позивача завданих збитків у розмірі вартості невикористаних матеріалів. Зазначена вимога залишена Відповідачем без уваги.
Позиція Верховного Суду
29. Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
30. Одним зі способів захисту прав та інтересів може бути відшкодування збитків. Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачене право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування, а також обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
31. Зокрема, згідно з частиною 5 статті 226 Господарського кодексу України, якою врегульовані умови і порядок відшкодування збитків, в разі невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.
32. З аналізу наведеної норми вбачається, що необхідною передумовою для виникнення в управненої сторони права вимагати відшкодування збитків від іншої особи є невиконання зазначеною особою (заподіювачем збитків) зобов`язання з передачі управненій стороні певної речі (речей).