ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/2286/16
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Селіваненка В.П., Львова Б.Ю., Ткача І. В., Ткаченко Н.Г.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 (суддя Жєлєзна С. П.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 (головуючий суддя Ярош А. І., судді Савицький Я. Ф., Колоколов С. І.) за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" про стягнення 868 369,68 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 18.08.2016 Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" (далі - Позивач, Банк) звернулося до Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" (далі - Відповідач, Підприємство) з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором № КЛ-12885/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 29.07.2014 (далі - Кредитний договір) у сумі 868 369,68 грн, з яких: 650 000 грн заборгованість за тілом кредиту, яка складається з поточної заборгованості в розмірі 360 000,00 грн та простроченої заборгованості в розмірі 290 000,00 грн; 13 319,68 грн - поточна заборгованість з процентів за користування кредитними коштами; 149 560,54 грн - прострочена заборгованість з процентів за користування кредитними коштами; 31 303,05 грн - пеня за несвоєчасне погашення простроченого кредиту; 24 186, 41 грн - пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів.
1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
2. Розгляд справи судами
2.1. 25.10.2016 Господарський суд Одеської області рішенням, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, позов задовольнив; стягнув з Підприємства на користь Банку заборгованість за тілом кредиту у загальному розмірі 650 000,00 грн, проценти за користування кредитом в загальному розмірі 162 880,22 грн, пеню у загальному розмірі 55 489,46 грн.
2.2. 23.12.2016 Господарський суд Одеської області на виконання рішення від 25.10.2016 видав наказ.
2.3. У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" (далі - Товариство) звернулося до суду першої інстанції з заявою, в якій просило замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" у виконавчому провадженні № 53692175 з примусового виконання наказу від 23.12.2016 у цій справі про стягнення з Підприємства на користь Банку заборгованості за Кредитним договором, на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо".
2.4. 26.09.2018 Господарський суд Одеської області ухвалою заяву Товариства задовольнив; замінив сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу від 23.12.2016, виданого Господарським судом Одеської області на виконання рішення суду від 25.10.2016 у цій справі, з Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо".
3. Короткий зміст заяви про заміну стягувача
3.1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - Заявник) звернувся до місцевого господарського суду з заявою, в якій просив замінити стягувача - Товариство у виконавчому провадженні № 53692175 з примусового виконання наказу від 23.12.2016 у цій справі про стягнення з Підприємства на користь Банку заборгованості за Договором, укладеним з Банком, на його правонаступника - ОСОБА_1 .
3.2. Заява мотивована укладенням 15.01.2019 між Товариством та ОСОБА_1 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (далі - Договір відступлення), за яким Товариство відступило шляхом продажу Заявнику права вимоги до позичальника за Кредитним договором, Іпотечним договором від 29.07.2014, укладеним між Банком та ТОВ "Єврокрим", Договором поруки, укладеним Банком, Підприємством та ОСОБА_2 . Отже Заявник є правонаступником первісного стягувача - Банку та має зацікавленість у поверненні боргу.
4. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4.1. 21.02.2019 Господарський суд Одеської області ухвалою, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
4.2. Судові рішення мотивовані тим, що в результаті укладення Договору відступлення відбулася заміна правонаступника кредитодавця - ТОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" на фізичну особу ОСОБА_1, який не є юридичною особою, а отже не може надавати фінансові послуги згідно з положеннями статей 514, 516, 517 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг", що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16.
Суд апеляційної інстанції також вказав на відсутність доказів у підтвердження обставин здійснення повної оплати Банку за Договором відступлення, тобто доказів на підтвердження належності виконання Новим кредитором своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим критично оцінив пункт 4.1.1 Договору відступлення, згідно з яким ціна договору в повному обсязі сплачена Новим кредитором на час укладення Договору відступлення, враховуючи, що пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено, що за цим договором Новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за цим договором як передбачено розділом 4 цього договору.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. ОСОБА_1 (далі - Скаржник) звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі та замінити стягувача - Товариство у виконавчому провадженні № 53692175 з примусового виконання наказу від 23.12.2016 у цій справі про стягнення з Підприємства на користь Банку заборгованості за Договором, укладеним з Банком, на його правонаступника - ОСОБА_1 .
6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про визнання Договору відступлення недійсним, учасники справи також не заперечують факту правомірності укладення цього Договору, тому помилковим є посилання суду на неможливість Скаржника бути правонаступником у цій справі з огляду на відсутність ліцензії на здійснення фінансових послуг і зазначене питання не є предметом розгляду цієї справи у межах вирішення питання про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні, про що також зазначено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 910/16109/14.
6.2. Сторони погодили, що ціна Договору відступлення оплачена до моменту укладення цього Договору і цей пункт має обов`язкову силу для учасників відповідних цивільних правовідносин.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7.1. У межах встановленого Судом строку відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надійшли.
8. Розгляд справи Верховним Судом
8.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 у письмовому провадженні; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 14.08.2019.
8.2. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2019 справу № 916/2286/16 разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
8.3. У вказаній ухвалі Суд вказав, що враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.07.2019 у справі №905/1976/16 та вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №923/151/17 щодо застосування норм права у справах про заміну сторони виконавчого провадження на підставі договору відступлення права вимоги (факторингу особі (фізичній чи юридичній)), яка не є фінансовою установою на стадії виконавчого провадження.
Також Суд зазначив, що у справі № 923/151/17 ухвалою Господарського суду Херсонської області від 31.01.2018, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 та постановою Верховного Суду від 16.10.2018, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про заміну в наказі стягувача з ПАТ "Дельта Банк" на ОСОБА_3 . Суди у цій справі дійшли такого висновку у зв`язку з тим, що з укладенням договору № 67/К від 01.12.2017 та договору № 67/К/1 від 01.12.2017 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 04.1/14/11-КЛТ від 12.09.2011 відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу - ОСОБА_3, який не є юридичною особою та фінансовою установою, а тому не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права. Також у постанові зазначено, що такої ж позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.
У справі № 910/16109/14 Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019, якими відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Сервіс" про заміну сторони виконавчого провадження з тих підстав, що встановлена судом апеляційної інстанції обставина відсутності у ТОВ "Маркет-Сервіс" доказів на підтвердження здійснення повної оплати банку за договором відступлення права вимоги (доказів на підтвердження належності виконання зобов`язань за договором) є самостійною достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви товариства про заміну стягувача за наказом. Також Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість ТОВ "Маркет-Сервіс" бути належним правонаступником позивача у виконавчому провадженні з виконання рішення суду у вказаній справі на тій підставі, що матеріали справи не містять ліцензії товариства на здійснення фінансових послуг і зазначене питання не є предметом розгляду цієї справи у межах вирішення питання про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні.
У справі № 905/1976/16 Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ілюс" про заміну сторони виконавчого провадження, залишивши в силі ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.02.2019, якою задоволено вказану заяву та замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" його правонаступником - СГ ТОВ "Ілюс". Суд вказав на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про неможливість товариства бути належним правонаступником позивача у виконавчому провадженні на тій підставі, що СГ ТОВ "Ілюс" не є фінансовою установою, а недійсність правочину про відступлення права вимоги не є предметом розгляду цієї справи у межах вирішення питання про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні.
8.4. Ухвалою від 03.10.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; ухвалено здійснювати перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у письмовому провадженні.
8.5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.11.2019 справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на наявність виключної правової проблеми у зв`язку з неоднаковим тлумаченням судом касаційної інстанції положень закону, якими врегульовано правовідносини, що виникають з договорів відступлення права вимоги та факторингу: щодо з`ясування правової природи зазначених правочинів, їх розмежування; застосування наслідків недотримання сторонами вимог щодо форми, змісту, суб`єктного складу цих договорів; підстав недійсності (нікчемності) зазначених договорів; вирішення питання щодо можливості заміни сторони у зобов`язанні на підставі цих правочинів, у тому числі як підстави для здійснення заміни учасника у правовідносинах процесуальних. Також Суд вказав на те, що практика касаційного суду свідчить про наявність різних підходів до таких питань як: 1) чи є правочин, якому не притаманні ознаки, на які Велика Палата Верховного Суду звернула увагу у пункті 106 постанови від 11.09.2018 зі справи № 909/968/16 (зокрема, ознака специфічного суб`єктного складу), правочином з відступлення права вимоги, а не договором факторингу, або ж відсутність окремих з цих ознак слід розглядати як порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу, що відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність? 2) чи є порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу (які за висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 зі справи № 909/968/16, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлюють його недійсність) підставою для висновку про недійсність правочину як нікчемного або можливою підставою визнання такого правочину недійсним як оспорюваного? 3) чи повинен суд виходити з презумпції правомірності правочину в процесі розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, поданої особою, яка обґрунтовує існування підстави для заміни набуттям нею права вимоги до боржника на підставі договору про відступлення права вимоги, якщо суд встановлює відсутність у цього правочину ознак, на яких наголосила Велика Палата Верховного Суду у пункті 106 постанови від 11.09.2018 зі справи № 909/968/16, зокрема щодо специфічного суб`єктного складу правочину?
8.6. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 справу повернуто на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з тих мотивів, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передані питання, які на стадії виконання судового рішення при розгляді заяви про заміну стягувача правонаступником не становлять виключної правової проблеми, і можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом. При цьому Велика Палата Верховного Суду у вказаній ухвалі зазначила, що, розглядаючи заяву про заміну сторони правонаступником, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни; при цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, у тому числі - на предмет їх нікчемності. Тому, враховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення або відмова у такому задоволенні, здійснюються судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
9. Встановлені судами обставини
9.1. 15.01.2019 Товариством (Кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення, відповідно до пункту 2.1 якого Кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Кредитору, а Новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Кредитора до позичальника та/або поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за: кредитним договором з усіма договорами про внесення змін та доповнень, що є його невід`ємною частиною і договором поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього, укладеного з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за основним договором, надалі за текстом.
9.2. Відповідно до пункту 2.2 Договору відступлення Новий кредитор з моменту здійснення розрахунків за цим договором відповідно до розділу 4 цього договору набуває наступні права Кредитора за основними договорами та договором забезпечення: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами та договором забезпечення щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у додатку №1 до цього договору та визначених на момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами та договором забезпечення, відшкодування за договором страхування. Розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права Кредитора за основними договорами та договором забезпечення переходять до Нового кредитора відповідно до цього договору в обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.
9.3. Пунктом 2.3 Договору відступлення передбачено, що Новий кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги за основним договором та договором забезпечення протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту набуття права вимоги за відповідним основним договором та договором забезпечення у порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідним основним договором та договором забезпечення. Сторони погоджуються, що, відповідно до статті 516 ЦК України, Новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих обставин у зв`язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням боржників про відступлення прав вимоги за основним договором та договором забезпечення на підставі цього договору, у зв`язку із чим виконання боржниками зобов`язань за основним договором та договором забезпечення на користь Кредитора, у тому числі надходження на користь Кредитора грошових коштів в рахунок виконання зобов`язань за основним договором та договором забезпечення, до моменту повідомлення відповідного із боржників про відступлення прав вимоги на підставі цього договору вважається належним виконанням відповідним із боржників зобов`язань за основним договором та договором забезпечення. Новий кредитор також погоджується, що Кредитор не відповідає перед Новим кредитором, якщо одержані Новим кредитором від боржників суми за основним договором та договором забезпечення будуть меншими від сум, які очікував отримати від боржників Новий кредитор при укладенні цього договору, в тому числі меншими від сум, зазначених у додатку №1 до цього договору, або сплачених Новим кредитором Кредитору за цим договором.