ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/2538/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,
за участю представників:
прокурора - Голуб Є. В., Довган Н. Я.,
позивача 1- не з`явилися,
позивача 2 - Панаїда О. С.,
відповідача - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 (суддя Балац С. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 (головуючий суддя Агрикова О. В., судді Хрипун О. О., Чорногуз М. Г.)
у справі № 910/2538/19
за позовом Військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України і 2) Військової частини А0780
до Волинської обласної державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Камінь-Каширське лісове господарство"
про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Військовий прокурор Луцького гарнізону Західного регіону України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач 1) та військової частини А0780 (далі - позивач 2) з позовом до Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження.
2. Позов обґрунтовано тим, що розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 02.12.2013 № 494 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості)" підлягає скасуванню судом, оскільки вказаним розпорядженням надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, яка віднесена до категорії земель оборони, чим перевищено надані Волинській обласній державній адміністрації повноваження, передбачені законом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019, позов задоволено повністю.
Визнано недійсним розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 02.12.2013 № 494 в частині надання дозволу державному підприємству "Камінь-Каширське лісове господарство" (далі - ДП "Камінь-Каширське лісове господарство") на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок площею 6 947,8 га в натурі (на місцевості) для оформлення права постійного користування земельними ділянками для ведення лісового господарства на території Камінь-Каширського району. Стягнуто судові витрати.
4. При ухваленні рішень зі справи суди попередніх інстанцій встановили, що виконавчим комітетом Волинської обласної Ради депутатів трудящих 01.11.1968 військовій частині 21825 (умовне найменування інженерно-аеродромної служби тилу), як структурному підрозділу управління 14 Повітряної армії видано акт № XII-1-5 на право постійного користування землею площею 24 157, 70 га на території Волинської області з її планом і описом меж, в тому числі і 6 947,8 га на території Камінь-Каширського району.
5. Суди попередніх інстанцій, враховуючи обставини, встановлені рішеннями: Вищого арбітражного суду України від 29.04.1998 у справі № 13/6, Господарського суду Волинської області від 26.11.2013 у справі № 903/1066/13 та Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2014, дійшли висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оспорюваного розпорядження в частині надання дозволу державному підприємству "Камінь-Каширське лісове господарство" розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок площею 6 947,8 га в натурі (на місцевості) для оформлення права постійного користування земельними ділянками для ведення лісового господарства на території Камінь-Каширського району, яка належить на праві постійного користування військовій частині А0780.
6. Суд апеляційної інстанції встановив, що у травні 2014 заступник Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А0780 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Волинської обласної державної адміністрації, третя особа ДП "Камінь-Каширське лісове господарство" про визнання протиправним та скасування розпорядження Волинської ОДА від 02.12.2013 № 494 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)" в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку прощею 6 947,8 га, яка належить на праві постійного користування військовій частині А0780.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.06.2014 провадження у справі припинено, а матеріали справи передано до Волинського окружного адміністративного суду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.11.2018 у справі № 803/1311/14 провадження у справі за адміністративним позовом заступника Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А0780 до Волинської обласної державної адміністрації, третя особа Державне підприємство "Камінь-Каширське лісове господарство" про часткове скасування розпорядження закрито, роз`яснено позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції правомірно відхилив заяву про застосування позовної давності та зазначив, що заступником Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері здійснювалось оскарження оспорюваного розпорядження.
Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд керувався правовими висновками Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 908/828/17 та від 11.09.2018 у справі № 904/191/18.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. ДП "Камінь-Каширське лісове господарство", не погоджуючись з ухваленими рішеннями, звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
8. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права щодо представництва прокурором інтересів держави, оскільки, на переконання скаржника, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
9. Скаржник зазначає, що даний позов є безпідставним, оскільки розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 02.12.2013 № 494 є ненормативним актом індивідуальної дії і вичерпує свою дію після його реалізації.
10. На думку скаржника, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій, не застосували норми матеріального права щодо наслідків спливу позовної давності.
Доводи інших учасників справи
11. Волинська обласна державна адміністрація подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ДП "Камінь-Каширське лісове господарство" задовольнити у повному обсязі.
12. Військова прокуратура західного регіону України військова прокуратура Луцького гарнізону подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
13. Військова частина А0780 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
14. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суди попередніх інстанцій встановили, що Виконавчим комітетом Волинської обласної Ради депутатів трудящих 01.11.1968 військовій частині 21825 (умовне найменування інженерно-аеродромної служби тилу) як структурному підрозділу управління 14 Повітряної армії видано акт N XII-1-5 на право постійного користування землею площею 24 157,70 га на території Волинської області з її планом і описом меж.
16. Після розформування військової частини 21825 її правонаступником визначено - позивача 2, що встановлено постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 у справі № 903/1066/13.
17. Волинською обласною радою прийняті рішення від 17.03.1994 № 17/23 та від 04.05.1995 № 4/8, якими землі авіаційного полігону площею 10 027 га, 6 947,8 га та 6 520,4 га передані Ковельському спеціалізованому сільськогосподарському акціонерному товариству "ТУР", Камінь-Каширському державному лісогосподарству об`єднання "ВОЛИНЬЛІС" та Городоцькому державному лісогосподарству. Відтак, із загальної площі земельної ділянки 24 157,7 га. із сфери діяльності міністерства оборони вилучено 23 495,2 га.
18. У подальшому Камінь-Каширською районною державною адміністрацією Камінь-Каширському державному лісогосподарському об`єднанню "ВОЛИНЬЛІС" виданий державний акт на право постійного землекористування від 11.08.1995 серії ВЛ-ХІІ.
19. На підставі наказу держкомлісгоспу України від 24.03.2005 № 242 Камінь-Каширське державне лісогосподарське об`єднання "ВОЛИНЬЛІС" перейменоване у державне підприємство "Камінь-Каширське лісове господарство".
20. Рішенням Вищого арбітражного суду України від 29.04.1998 № 13/6 рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995 № 4/8 та від 17.03.1994 № 17/23 визнані недійсними.
21. Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.11.2013 у справі № 903/1066/13 за позовом Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини А0780 до ДП "Камінь-Каширське лісове господарство" скасовано акт на право постійного користування землею, виданий ДП "Камінь-Каширське лісове господарство" 11.08.1995 серії ВЛ № 12.
22. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 рішення господарського суду Волинської області від 26.11.2013 у справі № 903/1066/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу ДП "Камінь-Каширське лісове господарство" на рішення господарського суду Волинської області від 26.11.2013 залишено без задоволення.
У постанові від 03.02.2014 у справі № 903/1066/13 Рівненський апеляційний господарський суд встановив, що оскільки рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995 № 4/8, яким Камінь-Каширському державному лісовому об`єднанню "ВОЛИНЬЛІС" (в подальшому перейменоване у "Камінь-Каширське лісове господарство") надано право постійного користування землею площею 6 947,8 га, на підставі якого виданий Державний акт на право постійного користування землею, скасоване, тому відсутні правові підстави ДП "Камінь-Каширське лісове господарство" використовувати земельну ділянку площею 6 947,8 га.
23. Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 02.12.2013 № 494 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості)", державному підприємству "Камінь-Каширське лісове господарство" дозволено розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок орієнтовною площею 49 905 га в натурі (на місцевості) для оформлення права постійного користування земельними ділянками для ведення лісового господарства на території Камінь-Каширського району.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
24. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
26. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
27. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
28. Вказані положення Закону України "Про прокуратуру" кореспондуються з нормами частини четвертої та абзацу 2 частини п`ятої статті 53 ГПК України, згідно з якими прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
29. Системне тлумачення положень частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.