П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 823/70/16
Провадження № 11-745апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" (далі - Фонд, уповноважена особа Фонду, ПАТ "КБ "Стандарт" відповідно) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на постанову Черкаського окружногоадміністративного суду від 28 листопада 2017 року(суддя Гаврилюк В. О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року (судді Земляна Г. В., Лічевецький І. О., Сорочко Є. О.),
УСТАНОВИЛА:
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення її до переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду;
- зобов`язати відповідача включити її до переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду;
- зобов`язати відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "КБ "Стандарт" за рахунок Фонду.
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року, позов задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невключення рахунку ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду;
- зобов`язав уповноважену особу Фонду включити дані про рахунки ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "КБ "Стандарт" за рахунок Фонду;
- зобов`язав уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо рахунків ОСОБА_1, за якою вона має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем необґрунтовано обмежено право ОСОБА_1 на отримання коштів за вкладом за рахунок Фонду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів та не доведено, що умови укладеного позивачем правочину передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Крім того, доводи відповідача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) не знайшли підтвердження під час вирішення справи.
Разом з тим суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, вийшов за межі позовних вимог та дійшов висновку про те, що станом на час розгляду справи відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) уповноваженою особою Фонду створюється та передається до Фонду саме перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а не перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Отже, позивач неправильно обрав спосіб захисту порушеного права, а тому суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог у цій частині.
Суди зазначили, що для належного захисту прав позивача необхідно зобов`язати уповноважену особу Фонду включити дані про рахунки позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "КБ "Стандарт" за рахунок Фонду.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, уповноважена особа Фонду подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, вважає, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов`язані з виконанням умов цивільно-правової угоди (позивач вважає, що гроші йому зараховані транзакцією), тобто спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин та має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 липня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки уповноважена особа Фонду оскаржує рішення суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши в установлених статтею 341 КАС межахнаведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установили суди попередніх інстанцій, 11 лютого 2015 року між ПАТ "КБ "Стандарт" (банк) та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № 77478, відповідно до умов якого банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти.
На підтвердження факту внесення грошових коштів на депозитний рахунок до банку позивачем надано належним чином оформлене платіжне доручення від 11 лютого 2015 року № 3216 на суму 175 тис. грн, яке свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору внесені позивачем 11 лютого 2015 року.
Вказані обставини підтверджено матеріалами справи та не заперечувались відповідачем.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 18 червня 2015 року № 385 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19 червня 2015 року № 120 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Стандарт" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Стандарт" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" Грицака І. Ю. строком на 1 рік з 19 червня 2015 року до 18 червня 2016 року включно.
Наказом уповноваженої особи Фонду від 19 червня 2015 року № 2/2-ОД "Про тимчасове обмеження здійснення банком на час ліквідації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками вкладників на час проведення досудового розслідування правоохоронними органами" тимчасово обмежено здійснення банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам, у тому числі позивачці, на час проведення досудового розслідування правоохоронними органами.
17 червня 2015 року уповноважена особа Фонду звернулася до Подільського районного управління ГУ МВС України в м. Києві із заявою № 556 про кримінальне правопорушення, відповідно до якої просила зареєструвати заяву про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі -ЄРДР) та розпочати досудове розслідування кримінального провадження.
Листом від 7 жовтня 2015 року за вихідним № 55/15909 уповноважену особу Фонду повідомлено про те, що заяву про вчинення кримінального правопорушення зареєстровано в Подільському РУ ГУ МВС України в м. Києві та внесено до ЄРДР 23 червня 2015 року за № 12015100070004281. Попередня правова кваліфікація за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України.
24 червня 2015 року на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що у зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 19 червня 2015 року № 120 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Стандарт" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" Фонд з 26 червня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам цього банку.
Для отримання коштів вкладники ПАТ "КБ "Стандарт" із 26 червня по 6 серпня 2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "УКРІНБАНК". Крім того, під час розгляду справи було встановлено, що позивачка із заявами зверталася до уповноваженої особи Фонду з метою включення у список вкладників, які мають право на відшкодування вкладу за рахунок цільової позики Фонду та отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, однак у виплаті грошових коштів їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю її даних у Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 12 листопада 2015 року № 208 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Стандарт". З 16 листопада 2015 року всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Стандарт" делеговано Ірклієнку Ю. П.
Не погоджуючись із такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернулася за захистом своїх прав із цим позовом.
Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули цей спір як публічно-правовий, проте уповноважена особа Фонду зазначила, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язане з процесуальним законодавством.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду і визначення яких залежить від з`ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов`язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.
Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Статтею 6 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття судами рішень) установлено право на судовий захист і зазначено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб`єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Частинами першою та другою статті 17 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Законом № 4452-VI установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
Крім того, відповідно до статті 6 Закону № 4452-VI Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
За змістом пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки про те, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС.
Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.
Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.
Так, згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.