П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/342/19
Провадження № 11-624заі19
Велика ПалатаВерховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2019 року (суддя Саприкіна І. В.),
УСТАНОВИЛА:
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії ВРП щодо залишення без розгляду скарги позивача від 18 березня 2019 року щодо дисциплінарного проступку судді Верховного Суду ОСОБА_2 та зобов`язати ВРП розглянути його скаргу.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 18 березня 2019 року він звернувся до ВРП зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді Верховного Суду ОСОБА_2 , яка була зареєстрована 20 березня 2019 року за
№ В -1854/0/7-19.
За результатами розгляду скарги 12 квітня 2019 року членом ПершоїДисциплінарної палати ВРП Краснощоковою Н. С. постановлено ухвалу № 2849/0/18-19 "Про залишення без розгляду таповернення скарги ОСОБА_1 ".
Після чого 2 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на вищезазначену ухвалу, на яку отримав відповідь від 28 травня 2019 року № В-1854-20115/0/9-19 за підписом ОСОБА_3, яка, на його думку, не маєповноважень щодо розгляду питань, порушених у його скарзі.
Не погодившись із такими діями ВРП, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, у якому, зокрема, просив суд першої інстанції визнати дії ВРП у залишенні його скарги від 18 березня 2019 року щодо дисциплінарного проступку судді Верховного Суду ОСОБА_2 без розгляду та її повернення відповідно до листа секретаріату ВРП від 28 травня 2019 року № В-1854-20115/0/9-19 протиправними та просив зобовʼязати ВРП розглянути його скаргу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 червня 2019 року відмовив у відкритті провадження у цій справі за пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що законних підстав для відкриття провадження немає, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Спір, за вирішенням якого звернувся ОСОБА_1, не підлягає судовому розгляду, тому суд не зазначив, до юрисдикції якого суду віднесено його вирішення.
Не погодившись із зазначеною ухвалою з підстави порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2019 року.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вказує, що суддя, відмовляючи йому у відкритті провадження у справі, створила перешкоди для розгляду його скарги по суті та грубо порушила його права у доступі до правосуддя.
Наголошує, що він оскаржує не ухвалу ВРП, яка оскарженню не підлягає, а дії ВРП, зокрема начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян ОСОБА_3, тобто посадової особи, яка протиправно, діючи з перевищенням повноважень, разом із листом від 28 травня 2019 року повернула скаргу ОСОБА_1 від 18 березня 2019 року без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ВРП заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2019 року - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та наведені на противагу їм у відзиві аргументи ВРП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення й не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення.
Cуд першої інстанції, розглянувши матеріали позовної заяви, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності ВРП щодо невідкриття дисциплінарного провадження щодо судді Верховного Суду ОСОБА_2 та зобов`язання відповідача відкрити таке провадження фактично зводяться до оскарження ухвали члена Першої Дисциплінарної палати ВРП Краснощокової Н . С. від 12 квітня 2019 року № 2849/0/18-19, якою скаргу позивача від 18 березня 2019 року залишено без розгляду та повернуто скаржнику. У цій ухвалі зазначено, що така ухвала оскарженню не підлягає відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно зі статтею 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VIIIВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, Законом № 1798-VIII та Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ).
Так, на підставі частини десятої статті 131 Конституції України відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.
Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до статті 42 Закону № 1798-VІІІ дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VІІІ, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Статтею 107 Закону № 1798-VІІІ встановлені вимоги щодо звернення з дисциплінарною скаргою.
Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП (частина друга статті 42 Закону № 1798-VІІІ).
Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону № 1798-VІІІ).
Пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1798-VIII передбачено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): 1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; 2) за наявності підстав, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 44 цього Закону, - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; 3) за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої чи частиною другою статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; 4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.