Постанова
Іменем України
17 січня 2020 року
м. Київ
справа № 159/2763/17
провадження № 61-41926св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2018 року у складі судді Бойчука П. Ю. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 1997 року позивач з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах, а з 25 грудня 2003 року у зареєстрованому шлюбі.
Позивач вказував, що в період шлюбу за спільні кошти, сторонами було придбано житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1, для спільного проживання у ньому. Вказаний будинок на підставі договору купівлі-продажу від 05 липня 2007 року № 151 посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Олєйніковою О. В. було зареєстровано за відповідачем.
Перебуваючи у шлюбі позивач займався підприємницькою діяльністю, часто їздив за кордон, оплачував та контролював будівельні роботи, проведення яких потребував придбаний будинок та не мав фізично можливості займатися оформленням документації, тоді як дружина мала більше вільного часу та постійно знаходилася вдома. Будучи зареєстрованими у вказаному будинку сторони разом проживали однією сім`єю та спільними зусиллями його утримували.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2016 року шлюб між сторонами було розірвано.
Просив суд визнати, що житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, набутий ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як подружжям під час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаного будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2018 року позов задоволено.
Визнано житловий будинок АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до статей 60, 61 СК України, доведеним є той факт, що житловий АДРЕСА_1 був придбаний подружжям під час шлюбу, отже є їх спільною сумісною власністю та відповідно до статті 70 СК України підлягає поділу, шляхом визнання за позивачем права власності на 1/2 його частину.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 26 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване та відсутні підстави для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутні докази того, що спірний будинок було придбано за спільні кошти, докази доходів позивача; твердження позивача про вкладення коштів в поліпшення та покращення майна є безпідставними, а навпаки відповідач здійснювала комунальні платежі та інші платежі для утримання будинку.
У жовтні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25 грудня 2003 року зареєстрували шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 11(свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16 березня 2011 року).
Від спільного подружнього життя у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_4 .
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 8), вбачається, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, на праві власності належить ОСОБА_2 . Право власності зареєстровано 27 січня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу від 05 липня 2007 року № 151 посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Олєйніковою О. В. (а. с. 30).
Відповідно до нотаріально посвідчено заяви від 02 липня 2007 року ОСОБА_1 дав згоду на купівлю за спільні кошти та укладення договору купівлі-продажу будинку його дружиною ОСОБА_2, що розташований в АДРЕСА_1 (а. с. 31).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.