Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 500/2828/16-ц
провадження № 61-20777св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - фермерське господарство "Стоянов А.А.",
відповідачі: фермерське господарство "Дінекс-Агро", ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства "Стоянов А.А.", поданою представником Раділовим Іваном Миколайовичем, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області в складі судді Грубіян Л. І. від 21 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області в складі суддів: Драгомерецького М. М., Черевка П. М., Громіка Р. Д., від 21 лютого 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ФГ "Стоянов А.А." звернулося до суду із позовом до ФГ "Дінекс-Агро", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2,6053 га, кадастровий номер 5122084500:01:001:0293 витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно № 46317072.
04 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ "Стоянов А.А." укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, за умовами якого позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років.
На виконання умов договору, 04 січня 2011 року ОСОБА_1 передав позивачу належну йому земельну ділянку за відповідним актом приймання-передачі.
ФГ "Стоянов А.А." належним чином виконувало умови договору оренди, сплачувало орендну плату та використовує земельну ділянку за цільовим призначенням. Вказаний договір оренди сторонами достроково не розривався, відповідно договір оренди є чинним, строк його дії не сплинув, розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається, вказаний договір не оспорювався в судовому порядку, а тому до закінчення строку його дії орендодавець ОСОБА_1 не мав права укладати будь-які правочини щодо вищевказаної земельної ділянки, оскільки права власника ОСОБА_1 обмежені укладеним договором. Земельна ділянка за відповідним актом приймання-передачі ОСОБА_1 позивачем не поверталась.
01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ "Дінекс-Агро" було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 04 січня 2011 року вже на той час була передана ФГ "Стоянов А.А.". Зазначений договір в подальшому зареєстрований реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції.
Зазначені дії відповідача ОСОБА_1 обмежили право і можливість ФГ "Стоянов А.А." здійснити державну реєстрацію права оренди на підставі чинного договору оренди від 04 січня 2011 року та користуватись орендованим майном. Спірна земельна ділянка фактично передана власником землі до ФГ "Стоянов А.А." та не поверталася.
Посилаючись на вказане та на порушення своїх прав, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 01 вересня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ "Дінекс-Агро", скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ФГ "Дінекс-Агро", що виникло на підставі оспореного договору оренди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Стоянов А.А." від 04 січня 2011 року, не було проведено, то такий договір не є укладеним. В той же час, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Дінекс-Агро" від 01 вересня 2014 року в установленому законом порядку був зареєстрований реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції, а отже укладений правомірно, то правові підстави для визнання такого договору недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 203, частиною першою статті 215 ЦК України, відсутні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу ФГ "Стоянов А.А." залишено без задоволення, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ФГ "Стоянов А.А.", в особі представника Раділова І. М, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову у позові. Права та обов`язки орендаря позивач отримав в момент вчинення правочину, яким закон вважає момент укладення договору оренди. З цього моменту правомочності орендодавця як власника земельної ділянки вже певним чином обмежені існуванням договору оренди та наявністю у орендаря прав, що випливають із цього договору. Підписаний між орендодавцем та позивачем договір оренди земельної ділянки (укладений, підписаний до 2013 року, але не зареєстрований) є укладеним та набрав чинності після досягнення згоди з усіх його істотних умов та його підписання сторонами (стаття 638 ЦК України) та з моменту скасування вимоги законодавства про обов`язкову державну реєстрацію таких договорів. В період до 01 січня 2013 року законодавство передбачало, що моментом укладення договорів оренди землі є їх державна реєстрація. Після 01 січня 2013 року обов`язкова державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок не передбачена. Таким чином, у разі, коли договір оренди було підписано до 2013 року та у встановленому на той час порядку його не було зареєстровано, останній, за умови його відповідності встановленим законом вимогам, набуває чинності (вважається укладеним) з моменту скасування обов`язкової державної реєстрації таких договорів. Договір оренди землі, складений між позивачем та ОСОБА_1 набув чинності з 01 січня 2013 року. Набрання чинності зазначеним договором мало наслідком виникнення у сторін прав та обов`язків, пов`язаних зі зміною та припиненням договірних відносин. Відтак, зміна умов договору чи його розірвання в односторонньом порядку, незалежно від проведення державної реєстрації прав за цим договором, не допускається.
Доводи інших учасників справи
У липні 2018 року до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу із посиланням на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2,6053 га, кадастровий номер 5122084500:01:001:0293 витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно № 46317072. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
04 січня 2011 року між ФГ "Стоянов А.А." і ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого останній передав фермерському господарству у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років і в цей же день, за актом приймання-передачі, передав позивачу спірну земельну ділянку.
Указаний договір оренди не пройшов державну реєстрацію у компетентних органах.
01 вересня 2014 року між ФГ "Дінекс-Агро" і ОСОБА_1 укладено договір оренди спірної земельної ділянки.
Право оренди земельної ділянки за ФГ "Дінекс-Агро" на підставі договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2014 року зареєстровано Реєстраційною службою Ізмаїльського МУЮ.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - и третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.