Постанова
Іменем України
17 січня 2020 року
м. Київ
справа № 462/1408/16-ц
провадження № 61-47744св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 червня 2018 року у складі судді Ліуша А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяки Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 26 листопада 2002 року вони з відповідачем перебували у шлюбі. За час подружнього життя вони проживали у будинку АДРЕСА_1, який належав батькові відповідача.
У 2004 році батько відповідача подарував цей будинок, загальною площею 78,00 кв. м та земельну ділянку відповідачу. За їх спільні кошти було здійснено реконструкцію будинку шляхом прибудови та надбудови, внаслідок чого загальна площа будинку була збільшена до 243,20 кв. м.
Оскільки будинок зареєстрований на відповідача, яка вважає, що позивач не має жодного права на частку у будинку, просив суд визнати вказаний будинок спільною сумісною власністю сторін 65,74 частки житлового будинку АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на 32,87 частки житлового будинку АДРЕСА_1, судові витрати покласти на відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 червня 2018 року позов задоволено частково.
Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 826,80 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вартість спірного будинку істотно збільшилась у результаті здійснених позивачем та відповідачем за час шлюбу поліпшень, переобладнання та ремонтних робіт, а не внаслідок тенденцій загального подорожчання об`єктів нерухомості, тому є підстави для визнання майна спільною сумісною власністю подружжя у розумінні статей 60, 61 СК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді апеляційної інстанції; істотне збільшення майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя; позивач не довів того, що істотне збільшення вартості майна відбулося внаслідок спільних затрат.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 листопада 2002 року. Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19 травня 2017 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року.
Відповідно до договору дарування будинку та земельної ділянки від 15 квітня 2004 року ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар будинок АДРЕСА_1, загальною площею 78,00 кв. м та земельну ділянку, на якій розташований вищевказаний будинок, площею 0,0503 га.
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 27 серпня 2010 року № 1161 ОСОБА_2 погоджено прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу після прибудови та надбудови на АДРЕСА_1 .
З свідоцтва про право власності на житловий будинок садибного типу, виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 16 листопада 2010 року вбачається, що будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. В цілому будинок складається з житлового будинку садибного типу з господарськими спорудами і будівлями загальною площею 243, 2 кв. м, житловою площею 148,4 кв. м.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане об`єктом права спільної сумісної власності подружжя за рішенням суду.