Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 420/3400/15-ц
провадження № 61-1301св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 08 вересня 2016 року у складі судді Заботіна В. В. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року у складі суддів: Яреська А. В., Карташова О. Ю., Коновалової В. А.,
учасники справи:
позивач - кредитна спілка "Імперіал ЛТД",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року кредитна спілка "Імперіал ЛТД" (далі - КС "Імперіал ЛТД")звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 серпня 2014 року між КС "Імперіал ЛТД" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 4541, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 100 тис. грн терміном на 24 місяці зі сплатою 70 % річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 22 серпня 2014 року укладений договір поруки № 4541/1 між КС "Імперіал ЛТД", відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 . Однак, відповідач ОСОБА_1 узяті на себе зобов`язання вчасно не виконав, постійно порушував графік сплати кредиту. Невиконання зобов`язань призвело до утворення заборгованості, яка станом на 13 квітня 2016 року становить 220 776 грн 66 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 08 вересня 2016 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь кредитної спілки "Імперіал ЛТД" заборгованість за кредитним договором у розмірі 220 776 грн 66 коп. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами кредитного договору передбачено, що кредит надається строком на 24 фактичних місяців, тобто до 22 серпня 2016 року, відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до кредитного договору), останній платіж на погашення кредиту позичальник повинен був здійснити 22 серпня 2016 року, а до суду з даним позивач звернувся 15 грудня 2015 року, тобто в межах строку дії поруки, передбаченого законом та договором.Суд вважає безпідставними посилання відповідачів на те, що ані кредитний договір, ані договір поруки між не укладалися, ОСОБА_1 ніколи не підписував даного кредитного договору та не отримував кошти у розмірі 100 тис. грн, а відповідач ОСОБА_2 не підписував договору поруки, та те, що всі документи додані до кредитного договору є сфальсифіковані. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Представникам відповідачів у судовому засіданні було роз`яснено, що вони зобов`язані надати докази на підтвердження своїх заперечень та мають право звернутись з клопотання про проведення експертизи для визначення дійсності підписів в договорах поруки, однак представники відповідачів з таким клопотання до суду не звертались. Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 220 776 грн 66 коп., яка складається із заборгованості з основної суми боргу - 94 тис. грн та заборгованості зі сплати відсотків - 126 776 грн 66 коп.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідачами не заявлялось до суду зустрічних позовів, не заявлялось клопотань щодо призначення судових почеркознавчих експертиз, не ставилось таке питання і перед судом апеляційної інстанції. На текстах кредитного договору та договору поруки містяться підписи, що виконані від імені відповідачів, презумпція правомірності правочину встановлена статтею 204 ЦК України, право сторони правочину оспорити його дійсність передбачено статтею 215 ЦК України. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Щодо тверджень апелянта про невідповідність між часом укладення договору та датою, невідповідності у місті проживання - то всі ці невідповідності не є суттєвими, зокрема розбіжність у даті отримання тексту договору та датою його укладання самі по собі не спростовують доводи позивача про наявність підстав для задоволення позову, про укладення договорів та передання за ними грошових коштів відповідачеві, наявність підстав для стягнення заборгованості. Що ж до тверджень у апеляції про помилкове незастосування судом строку у шість місяців, то як вбачається зі змісту договору поруки у ньому є визначеним строк, після закінчення якого порука припиняється. Суд першої інстанції вірно дійшов до висновків про безпідставність посилання представників відповідачів відносно того, що ані кредитний договір, ані договір поруки між: відповідачами та позивачем не укладалися, ОСОБА_1 ніколи не підписував даного кредитного договору та не отримував кошти у розмірі 100 тис. грн, а відповідач ОСОБА_2 не підписував договору поруки, документи додані до кредитного договору є сфальсифіковані. Суд вірно зазначив і про те, що представникам відповідачів у судовому засіданні роз`яснено, що вони зобов`язані надати докази на підтвердження своїх заперечень та мають право звернутись із клопотанням про проведення експертизи для визначення дійсності підписів в договорах поруки, однак представники відповідачів з таким клопотання до суду не звертались, тоді як з огляду на вимоги статей 10, 60 ППК України саме відповідачі зобов`язані довести недійсність підписів в договорах поруки, однак відповідачами, представниками відповідачів вказані ними обставини не доведені та доказів на їх підтверження суду не надано.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачі за рік до звернення кредитної спілки до суду змінили місце проживання та переселилися до Російської федерації, проте суд повідомляв їх про місце та час розгляду справи за адресою, за якою вони не проживають. Крім того, зобов`язання за кредитним договором порушено 25 вересня 2014 року, а тому порука припинилася ще 25 лютого 2015 року. У матеріалах кредитної справи відсутня заява позичальника на отримання кредиту. Договір кредиту та договір поруки є сфальсифікованими, проте вони не мають можливості заявити щодо проведення почеркознавчої експертизи.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.